Україна-Європа

Я навiть не пiдозрював, що не мине багато часу, як я i справдi зароблятиму на життя малярством.

Мар'яна, як i Оксана, вчилась у полiграфiчному й була тупа, як корок, але мала тата – директора бази. Четвертий курс – це вже такий перiод, коли роззираешся за нареченим. Випитавши мене про все, що ii цiкавило, Мар'яна замислилася, чи пiдходжу я на цю ролю.

– Ти мене споiв, – збрехала вона, млосно вуркочучи на вухо.

Так, зараз вона спитае мене, скiльки я мав дiвчат.

– Скiльки ти мав дiвчат?

Навiщо це iм, я не знаю, та в певнi моменти вони вимагають вiд нас звiту за роки, прожитi до них, i не вiдчепляться доти, доки не почують конкретноi цифри, якою потiм будуть цвир-кати в очi.

– Ну, рiч же не в кiлькостi, правда?

– Звичайно.

– Коли когось любиш, коли тобi добре з цiею особою, нема сенсу шукати ще якоiсь пригоди, – видав я одну зi своiх заготовок.

Зараз вона скаже: я теж така.

– Знаеш, я теж така… просто у мене зараз нiкого нема… а в тебе?

– У мене теж.

– Налий менi шампанського… цiкаво, як там Оксанка.

– Здаеться, вони там щось смажать. Чуеш запах?

– Ага. Ну що, вилазимо?

Ми вбрались у сутiнках, потiм я засвiтив свiтло i вийшов у кухню. Бiля плити спиною до мене стояла голiсiнька Оксана i щось помiшувала на пательнi. В той час як у Мар'яни випирали ребра, Оксана була iдеально округлена всюди, де треба.

Я наблизився навшпиньки i обiйняв ii, пригорнувшись усiм тiлом. Вона не вiдразу збагнула, що я не грузин, але це ii не шокувало.

– Помiшай, щоб не пригорiло, а я пiду вдягнусь. А то грузини знаеш, якi ревнивi? Ще тебе зарiже.

На пательнi смажилися картопля i порiзана соломкою шинка з цибулею. Я зменшив вогонь i накрив пательню покришкою.

– Ти сам? – здивувалася Мар'яна, з'явившись у кухнi.

Їi обличчя зi злизаною мною косметикою видалося значно милiшим, – виглядала тепер на пiдлiтка.

За вечерею Тенгiз поцiкавився, чи знаю я польську мову, i дуже втiшився, почувши ствердну вiдповiдь.

– Лишишся у мене сьогоднi, бо завтра на нас чекае одна робота.

Вiн викликав таксi, й ми вiдправили дiвчат по хатах. Наодинцi грузин розповiв менi, що займаеться фарцом, i на нас чекае завтра поiздка на трасу. Не знаючи мови, вiн не мiг нормально поторгуватися, вибрати потрiбнi речi чи про щось домовитися. А все ж доводилося робити дуже швидко, щоби не попастися мiлiцii.