Насолода

Але «бiографiя» предметiв стае будiвельним матерiалом для безконечних дорiг пам’ятi про iсторiю родини та iсторiю краiни, для вiдтворення генеалогii почуттiв, що унеможливлюе забуття.

Ми самi стаемо частиною закоханостi чи то героя, чи то автора. Вiдчуваемо прохолоду тонкоi жiночоi шкiри, схожоi на молоко, осяяноi свiтлом хутряноi муфти, звiдки визирае букет фiалок. Жiнка, вдягнена в сукню небесно-голубого кольору, поцятковану срiблом, що виблискуе пiд старовинним мереживом з Мурано, не може не летiти над землею.

А загорнута у синю ковдру жiнка здаеться закутаною у клапоть неба. Так знесилена любовним шалом коханка перетворюеться на символ Вищоi Жiночностi, крiзь тiло якоi вiдсвiчують мистецькi шедеври у вiках. Свiтло-бурштинове тiло жiнки викликае спогад про Данаю Корреджо, i плин тiл коханцiв одне крiзь одного стае водами вiчного Тибру…

Д’Аннунцiо мае дивовижну здатнiсть конденсувати у словi кольори, аромати, свiтлотiнi, будити до життя потаемну душу речей. До нас долинае запах троянд у флорентiйських вазах.

Шубка спадае з плiч жiнки, пахнучи гелiотропом. Дарма, що тим квiтам бiльше сотнi рокiв, але вони нам сяють своiми пелюстками iз темряви часу – крiзь свiтовi вiйни, крiзь катастрофи людських доль. Кожна вишукана деталь щодення – кристал iсторii, який сублiмуеться не з вiдсторонених описiв чи академiчноi аналiтики, а просвiчуеться крiзь тiло жiнки, крiзь спектри мистецьких вiзiй i чуттевих алюзiй. Взяти, наприклад, опис Чашi Александра – це срiбна чаша, що ii Чезаре Борджiа подарував загубленiй у часi княгинi Бiзентi, «перед тим як поiхав до Францii, щоб вiдвезти папську буллу, яка давала дозвiл на розлучення та новий шлюб королю Людовiку Дванадцятому». Малюнки для скульптури на ii краях робив, можливо, Рафаель. У давнину з подiбноi чашi пив Александр Македонський. Вона зблискуе у придворних мемуарах Брантома, лiтописця iнтриг европейських дворiв… У дзвiнкому металi цiеi чашi, схожоi бiльше на музичний iнструмент, пише автор, ми чуемо вiдгук учт македонського полководця, дзвiн меча, яким Людовiк ХІІ завойовував Мiлан, бачимо вiдсвiт скарбiв у замку мiста Шинон над Луарою, де 1429 року Жанна д’Арк пророкувала недовiрливому дофiну, що вiн стане королем Карлом VІІ Переможцем… І все це плетиво iсторичних посилань – лише для того, щоб побачити прозорiнь жiночого тiла, зануреного у воду у вiдсвiтах металу, який ще «не став срiблом, а золото вже вмирало».