Забути неможливо зберегти

І хоча це повнiстю йшло врозрiз з його псевдонiмом, але першим оживився саме вайлуватий Портос:

– Невже ви полюбляете мультфiльм «Король Лев»?

– Нi, швидше, iнодi гортаю «National Geographic» або переглядаю популярний серiал «Дика природа» на каналi Discovery…

– А-а-а, он воно що! Бо нiде правди дiти, я подумав, буцiмто ви з дитиною «Короля Лева» дивилися, от i запам’ятали дружбана Тимона.

Занадто пiзно Олег второпав, що припустився помилки, мимоволi повiдомивши пiдозрiлiй трiйцi цiнну iнформацiю про свое особисте життя.

І до чого ж точно вгадав клятий Портос! От досада…

На щастя, напруженiсть моменту залишилася непомiченою, оскiльки тепер не втерпiв Арамiс:

– Стривайте, стривайте! Пояснiть менi, у чiм рiч? Що за журнал, що за кiно?! І хто такий сурикат, врештi-решт…

– Гризун такий, – охоче вiдгукнувся Портос.

– Мангуст, – поправив «мушкетера» Олег. – У Пiвденнiй Африцi живе, в пустелi Калахарi.

– Так-так, вiрно, – кивнув Портос. – Африканський мангуст, загалом. Сурикатiв полюбляють знiмати, коли вони завмирають, виструнчившись.

А в мультфiльмi «Король Лев» кращий друг головного героя – саме сурикат Тимон. Смiшне таке звiрятко, смiшне дуже.

– От я й кажу, що Маслаченко на суриката схожий.

– Стривайте, Олеже, якщо ви не з дитиною разом мультики дивитеся… то що ж виходить, дотепер з дитячого вiку не вийшли? – Атос схилив голову до лiвого плеча.

– При чому тут дитина! На каналi Discovery сурикатiв демонструють iз ранку до вечора. Просто канал менi дуже подобаеться.

– Ну, зрештою, воно не так i важливо, – Арамiс примирливо махнув рукою. – Отже, по-вашому, саме на суриката Тимона скидаеться Ростислав Маслаченко, я вiрно зрозумiв? Тобто, по-вашому, вiн е комiчним персонажем, вiрно я зрозумiв?

– Ну, так! Смiшне таке звiрятко, забавне. Чекае-вичiкуе, виструнчившись на горбочку, а потiм…

– А що можете про головного героя прес-конференцii сказати?

– Я вже вiдповiв на одне ваше запитання, тож не зобов’язаний вiдповiдати на наступнi, – доволi сухо мовив Олег i додав глузливо: – Зрештою, я тут журналiст,

а не ви, тому задавати питання – мiй привiлей.

Ви обiцяли матерiал, але я щось…

– Знов за рибу грошi! – сплеснув руками Арамiс. – І чом ви такий нетерплячий, пане власкор?!

– Тому що час – це згаданi грошi, а я усе ще не в редакцii.

– Ну, дозвольте нам хоч би ще питаннячко задати! А краще два.

Олег навмисно довго тягнув через соломинку мокачiно, мовчки оглядаючи спiврозмовникiв.