Забути неможливо зберегти

– Я – малий пiдприемець, звати мене Васьковським Дмитром Інокентiйовичем, – заговорив ледь тремтячим голосом перший учасник прес-конференцii (хоча його ПІБ i рiд занять були написанi як на табличцi, виставленiй попереду нього, так i в розданому учасникам прес-релiзi). Було очевидно, що виступати перед широкою аудиторiею й загалом перебувати в центрi уваги вiн не звик. – Отож, я вже геть дiйшов до краю, аж ось до такого геть непереносимого розпачу. Саме так…

Сiромаха вiдсапався, нишком позирнув на народного обранця, який розвалився поруч у крiслi.

Навiщось пригладив рiденьке волосся, налiг грудьми на стiл, за яким сидiв, i випадково перекинув пару поставлених занадто близько мiкрофонiв. Поки майбутнiй самоспаленець сором’язливо перепрошував, а журналiсти поправляли мiкрофони, Ростислав Маслаченко поблажливо спостерiгав за всiею цiею метушнею.

– Отже, ще раз вибачаюся… Це тому, що як я вже говорив, я дiйшов до розпачливоi межi… до розпачу. Коли в нас була криза, я ще якось викрутився… хоча дуже вже заiздили мене колектори вiд банку, де я взяв кредит… Тобто на мене наiжджали колектори, я хотiв би так сказати…

Пiдприемець знов позирнув на депутата, той цього разу пiдбадьорив його:

– Смiливiше, смiливiше, не соромтеся розповiдати широкiй громадськостi, як з вами повiвся антинародний режим!.

.

– Нi, пiд час кризи менi ще потрафило: колекторiв скасували, i з банком я ще сяк-так домовився, за що спасибi…

Але тут Маслаченко рiзко перервав бiдолаху:

– Це з минулим антинародним режимом вам вдалося домовитися сепаратно, на вiдмiну вiд iнших пiдприемцiв! Розповiдайте-но краще, як повiвся з вами нинiшнiй антинародний режим!!!

– Так, повiвся… Оскiльки зi старими… iз цими, якi з минулого ще банку та ще й iз податковою, я домовився…

Новий запобiгливий погляд на депутата.

– Отож новi податкiвцi вирiшили, що оскiльки я ходив пiд старими, то й почали мене дружненько пресувати з…

Хвилин п’ять пiдприемець, який завинив перед владою, доволi непевно мимрив про новi лиха, пiсля чого пiдсумував з несподiваною рiшучiстю:

– Загалом, я не маю сил уже терпiти всi цi митарства.

Тому от твердо вирiшив: найближчим часом вийду перед Кабiнетом мiнiстрiв разом з усiею своею родиною, обiллю всiх нас бензином i одразу пiдпалю на знак протесту проти цiеi ганебноi влади! Все!

Цi слова подiяли на Олега, немов холодний душ. Вiн оглянув журналiстську аудиторiю.