Забути неможливо зберегти

– Ну так, ну так, зрозумiло, не будь-хто! Ви – представник газети «Кур’ерський експрес» Олег Нежданий.

– Не представник, а власкор. Власний кореспондент, тобто.

– Ах, он воно як?… Ну що ж, даруйте, будь ласка, пане власкор, але ми не знали, що це настiльки важливо!

«Отож-бо, що не знали i знати не могли», – подумав Олег. Ставлячи запитання майбутньому самоспаленцю на заходi для дебiлiв, вiн не називав свою посаду. Отже, iнформацiю хлопцi узяли явно не зi спискiв акредитованих учасникiв (де вказано посаду), а просто з прес-центру.

Але iх там, здаеться, не було… Проте вони поiнформованi. Та ще й такi ввiчливi…

Дуже цiкаво!

Зненацька той, що стояв праворуч, з утаемниченим виглядом пiдморгнув Олеговi й вкрадливо проговорив:

– Поб’емося на що завгодно: зараз ви, напевно, мiркуете, звiдки нам вiдомо ваше iм’я й мiсце роботи?

– На що поб’емося?

– На ящик шампанського! – миттю пожвавiшав хлопець.

– Тодi вiдпадае.

– Тобто я б виграв?…

– Так, – знехотя зiзнався Олег.

 – То як же ви про все це довiдалися?

– Вiд нашоi людини в залi, ясна рiч.

А-а-а, дiдько, до чого ж просто!.. І чом би самому не дотумкати до такоi очевидноi речi?! Не приховуючи роздратування, журналiст мовив:

– Ну добре, годi жартувати. Усього вам найкращого! Дайте пройти.

– Як на мене, наша мила бесiда ще навiть не розпочалася, а ви вже йти зiбралися, – промимрив хлопець, що стояв лiворуч.

– Так, зiбрався. Менi потрiбно iхати до редакцii, щоб термiново написати статтю за матерiалами прес-конференцii.

– Ви вважаете, що роздобули гарний матерiал, навiть не одержавши вiдповiдi на власне, цiлком слушне запитання? – здивувався середнiй.

– Не ваша справа, – огризнувся Олег. І солiдним тоном додав, витягнувши з нагрудноi кишенi пiджака картку Спiлки журналiстiв:

– Мiж iншим, отут мiститься прохання всiляко сприяти власниковi даноi картки в роботi. Сприяти, а не перешкоджати, що навпаки караеться статтею сто сiмдесят першою…

– …Кримiнального кодексу Украiни.

Так-так, цiлком згоден з Остапом Бендером: Кримiнальний кодекс треба шанувати, – чемно кивнув правий.

– От i не перешкоджайте, будь ласка!

Правий зiбрався щось заперечити, однак середнiй перебив його, повiдомивши дещо зовсiм несподiване:

– Шановний власкоре чудового «Кур’ерського експреса», ми збираемося пiдкинути вам настiльки сенсацiйний матерiал, що ви миттю забудете про прес-конференцiю Ростислава Маслаченка, немов про дурний сон.