Забути неможливо зберегти

– Я не гордий, можу й за четвертим збiгати.

– А я, знаете, звик на тверезу голову працювати.

– І що, навiть вiд п’ятдесяти грамiв?… – здивувався Арамiс.

– На зовсiм тверезу! – Олег дуже виразно подивився на нього й додав: – Випити я завжди встигну, тож давайте-но для початку справою займемося. Здаеться, ви зiбралися менi якусь iнформацiю викласти? От i викладайте, не тягнiть кота за хвiст.

– А ви не надто люб’язнi, пане власкор, – невдоволено кинув Портос.

– Цiкаво, були б ви самi задоволенi, якби вас вiдiрвали вiд роботи незрозумiло заради чого?! Ну, так, згоден: iз прес-конференцii Ростислава Маслаченка небагато що вичавиш, але це вже хоч якась синиця в руцi, тодi як обiцяний вами цiкавий журавель у небi…

– Для початку все-таки поговоримо про Маслаченка. Як би ви, пане власкор, оцiнили його дiяльнiсть у цiлому й нинiшню прес-конференцiю зокрема?

Всiвшися нарештi за стiл, Атос сьорбнув зi своеi фiлiжаночки еспресо, елегантним рухом долив у неi коньяку й уважно подивився на Олега.

– Е-е-е, так не годиться! – моментально сiпнувся журналiст. – Ви обiцяли менi щось цiкаве, а натомiсть берете у мене iнтерв’ю щодо побаченого в «Жовтому будиночку».

– І все ж таки?…

– Викладайте iнформацiю, iнакше я вип’ю свiй мокачiно i спокiйненько вiдправлюся до редакцii, на прощання зробивши вам ручкою.

– Бачте, Олеже, перш нiж уводити вас в курс справи, не завадило б переконатися, пiдходите ви для нашоi справи чи нi.

Газетяр перевiв погляд на Арамiса й промурмотiв:

– Отже, ви дотепер не впевненi…

– Ясна рiч! Те, що ви сказали й зробили у прес-холi iнформагентства – це добре. Однак все-таки хочеться зайвий раз переконатися, що ми не помилилися з вибором. Зрозумiйте нас вiрно… А втiм, на нашому мiсцi ви б теж, найшвидше, двадцять разiв подумали.

– Сурикат, – сказав Олег i з меланхолiйним виглядом заходився сьорбати через соломинку мокачiно.

– Перепрошую, що ви сказали? – вiд несподiванки Арамiс навiть здригнувся й одразу почав виправдовуватися: – Я не розчув…

– Я сказав, що особисто менi Ростислав Маслаченко нагадуе суриката.

Олег зобразив цiлковиту байдужiсть, насправдi уважно перевiряючи реакцiю «мушкетерiв».