Санаторійна зона

– Що?

– Дайте оцю паличку.

– Бери.

Взяла.

– А може, ще дасте?

Подивиться «тьотя»:

…Жучок: «кiт у чоботях».

Іще дае.

…Товариш Жучок заливаеться:

– Ха! Ха! Обдурила тьотю!

А вона зовсiм не обдурила, вона просто – жучок!

Ах, цi жучки в чоботях, вони конче не дають менi покою! Коли я буду вiдомий письменник, тодi я напишу велику драматичну поему: «Кiт у чоботях».

……………………………………………………………………………

…Трiщить чавунна пiчка – паливо. За вагоном летить, вие дика хуга.

Їдемо на Кубань.

– …Отак… не так. (Це товариш Жучок.)

Отак… не так…

Бiля пiчки одиниця вагона – може, я, може, хто iнший, може, всi ми.

Вона вчить, як залатати пропалену шинелю.

Але вона каже:

– Дурня нiчого валяти. Думаеш, як приiдеш додому, то я з тобою буду i тепер панькатись? Дзуськи! Як би не так!.. На, ший!

Вона нам обiд варить, вона наша куховарка – i тiльки. Вона безпартiйна, але вже мае в торбинцi товстеньку книжку «Что такое коммунизм» (без автора)… Издание N-гo боевого участка рабоче-крестьянской Красной Армии.

…Інодi ми iй кажемо:

– Слухай, товаришу Жучок! Чи не можна з тобою пожирувати?

Тодi ми чуемо:

– Дзуськи!

Ми регочемось, бо знаемо, що не всiм «дзуськи!» – у нас е молодий «пареньок» – так зветься, так звемо: «пареньок». Вiн теж кирпатенький, i ми вже бачили, як вiн обiймав ii, i вона мовчала.

…Ну, то iхне дiло.

…Але вона нас конче дивувала, вона iнодi вживала таких слiв, вела такi промови, що ми лише роти роззявляли.

Безумовно, коли ми думали тiльки про ворога, вона ще про щось думала.

– Чи не скiнчила ти, бува, гiмназiю? – смiявся дехто.

Вона комiчно сплескувала руками:

– Гiмназiю? Гiмназiя для панiв. А для нас – дзуськи!

Тодi один незграбний хохол авторитетно заявив:

– Це паходной Ленiн…

– Да руки порепанi.

…А за вiкном стояла туга, i звисала туга з дроту, що йшов, вiдходив за стовпами невiдомо куди.

…Хуртовина, морози, станцii з заметеними дзвонами, зрiдка туга на дрiт, а завжди:

– Д’ех! Революцiя – так революцiя!

А потiм знову холоднi вагони, довгi потяги, потяг, як воли, i раптом:

– Стоп!

– Що таке?

– Нема палива.

Паровик одчеплюють, паровик летить у темну дику хугу, у дикий нiмий степ.

……………………………………………………………………………

Тiльки забув я ще сказати:

Частенько, коли потяг зупинявся на станцii «на неопредельонное время», товариш Жучок, упоравшись бiля походноi кухнi, виходила з вагона невiдомо куди, i довго ii не було.