Санаторійна зона

23

[xxiii] (#_ednref23)Синедрiон – збори, рада старiйшин у давнiй Іудеi. У християнськi часи частiше вживаеться iронiчно як зборище, неправедний суд (наприклад, над Ісусом).

24

[xxiv] (#_ednref24) Жирандоль – розкiшний висячий свiчник, люстра (фр.).

25

[xxv] (#_ednref25)Штаб Духонiна – йдеться про генерал-лейтенанта М. М. Духонiна (1876–1917), начальника штабу, а згодом i головнокомандувача царськоi армii, який не визнав революцii. Наприкiнцi листопада 1917 р. заарештований у Могилевi, згодом убитий.

Звiдси й походження евфемiзму – «вiдправити у штаб Духонiна».

26

[xxvi] (#_ednref26) Людинi властиво помилятись (латин.).

27

[xxvii] (#_ednref27) Надруковане вперше у журналi «Червоний шлях» (1923. – № 6–7), згодом у збiрцi «Осiнь», виходило також окремо з оповiданням «Пудель» 1926 р.

Подаемо за т. І «Творiв» (1929).

«Лiлюлi» – драматична сатира Р. Роллана гостро антивоенного спрямування, написана 1919 р. у стилi народного лубка.

У першi пореволюцiйнi роки набула значного поширення в Украiнi. Численнi переробки на «новий лад», а то й вiдвертi пародii у дусi пролеткультiвських iнтерпретацiй викликали саркастичну реакцiю М. Хвильового на цi вульгаризацii.

28

[xxviii] (#_ednref28)Сiденхем Томас (1624–1689) – англiйський лiкар, один iз фундаторiв клiнiчноi медицини, активно впроваджував i вдосконалював систему практичноi медицини.

29

[xxix] (#_ednref29) Бойовий порядок (фр.

).

30

[xxx] (#_ednref30) «Артемiвцi» – студенти Комунiстичного унiверситету iм. Артема, який iснував у Харковi в першiй половинi 1920-х рр. для пiдвищення загальноосвiтнiх i полiтичних знань комсомольського та партiйного активу.

31

[xxxi] (#_ednref31)Сведенборг Емануель (1688–1772) – шведський фiлософ-iдеалiст, письменник, теософ-мiстик. Створив вiдому теософську систему «потойбiчного життя» i поведiнки духiв. Мав значний вплив на теорii романтикiв, зокрема його iдеi позначались на творчостi Блейка, Кольрiджа, Емерсона, Бальзака, Стрiндберга.

Вченням Е. Сведенборга особливо цiкавились росiйськi релiгiйнi фiлософи XIX – поч. XX ст.

32

[xxxii] (#_ednref32) Вперше пiд такою назвою повiсть надрукована у журналi «Червоний шлях» (1924. – № 3), того ж року вийшла у збiрцi «Осiнь». Востанне, вже пiд назвою «Повiсть про санаторiйну зону», з присвятою С. Пилипенковi видана у т. II «Творiв».