Пармський монастир

Другого дня австрiйський генерал викликав до себе графа П'етранеру, дуже ласкаво прийняв його i запевнив, що невдовзi питання про пенсiю йому, вiдставному офiцеровi, розв'яжеться в найвигiднiший спосiб. Хоробрий генерал Бубна,[64 - Бубна – граф Бубна-Лiтщ Фердiнанд (1772–1825), австрiйський фельдмаршал; пiсля падiння Наполеона командував австрiйською армiею в Італii.] людина розумна i щира, був вражений убивством Прiни та графовим ув'язненням.

По тiй бурi, вiдверненiй непохитнiстю вдачi, подружжя перебивалось пенсiею, якоi iм не довелося довго чекати завдяки сприянню генерала Бубни.

На щастя, уже п'ять чи шiсть рокiв графиня приятелювала з багатим молодиком; той, будучи також i графовим другом, залюбки надавав до послуг подружжя найкращу в Мiланi упряжку англiйських коней, власну ложу в театрi Ла Скала[65 - Ла Скала – уславлений театр опери та балету в Мiланi, збудований 1778 р.] i свiй замiський палац. Проте палкий на вдачу граф, що був свiдомий своеi доблестi, в хвилини гнiву дозволяв собi гострi вихватки.

Якось на полюваннi один з молодих людей, що воював пiд iншими прапорами, висмiяв хоробрiсть воякiв Цiзальпiнськоi республiки.[66 - Цiзальпiнська республiка – створена 1797 р. Наполеоном у Пiвнiчнiй Італii, проiснувала до 1805 р.] Граф дав йому ляпаса, тут же на мiсцi противники стрiлялися; в оточеннi цих молодих людей граф вийшов до бар'еру сам, без секундантiв, i був убитий. Багато чуток ходило про цю дивну дуель, i тi, хто брав у нiй участь, передбачливо вирушили подорожувати по Швейцарii.

Зате графинi аж нiяк не була властива безглузда мужнiсть, яку називають покiрнiстю долi, мужнiсть дурнiв, ладних, не кажучи й слова, дати себе повiсити. Чоловiкова смерть надзвичайно ii розгнiвила. Вона зажадала, щоб Лiмеркатi, тому багатому молодиковi, який був ii приятелем, теж заманулося вирушити в подорож, щоб вiн розшукав у Швейцарii вбивцю графа П'етранери i вiдплатив йому рушничним пострiлом чи ляпасом.

Лiмеркатi визнав цей план безглуздим, i графиня переконалася, що презирство убило в нiй любов. Та все ж вона подвоiла увагу до Лiмеркатi. Їй захотiлося розпалити в ньому кохання, а потiм кинути його i цим довести до розпачу. Щоб такий задум помсти зрозумiли французи, скажу, що в Ломбардii, краю досить вiддаленому вiд нашоi Францii, через нещасливе кохання ще й досi впадають у розпач.