Пармський монастир

Того ж 1823 року з'явився перший випуск трактату «Расш i Шекспiр», продовжений другим випуском 1825 року; цей трактат був його вiдвертим втручанням у лiтературнi баталii романтикiв з класицистами i рiшучим запереченням класицизму як «мистецтва минулого». В 1826 роцi вийшов перший роман Стендаля «Арманс», який не був сприйнятий нi критикою, нi читачами. У 1829 роцi йому запропонували написати путiвник по Риму, i вiн, ще раз вiдвiдавши «вiчне мiсто», швидко компонуе «Прогулянки по Риму» i водночас пише на основi свiжих римських вражень згадувану повiсть «Ванша Ванiнi».

Його творчiсть плiдних 20-х рокiв увiнчуеться знаменитим романом «Червоне i чорне», який був завершений у переддень Липневоi революцii 1830 року, а його вихiд у свiт дещо затримався через те, що працiвники друкарнi, де набирали цей роман, пiшли на барикади.

Липневу революцiю, яка покiнчила з режимом Реставрацii, Стендаль зустрiв iз захопленням i надiями, яким не судилося збутися.

На змiну монархii Бурбонiв прийшла Липнева монархiя з королем-буржуа Луi-Фiлiппом на тронi, до якоi вiн досить швидко пройнявся критично-скептичним ставленням, що з усiею переконливiстю засвiдчуе його наступний роман «Люсьен Левен» (1835). Та Липнева монархiя приймае його на державну службу й вiн отримуе посаду французького консула в Трiестi; однак австрiйський уряд не погодився прийняти «неблагонадiйного» представника, i призначення його було змiнено на Чiвiта-Векк'ю, приморське мiсто неподалiк вiд Риму. Це було невелике мiсто, в якому Стендаль «помирав вiд нудьги». Рятували постiйнi вояжi до Риму та iнших iталiйських мiст, а також тривалi вiдпустки, якi вiн проводив у Парижi. Його служба була необтяжлива i залишала багато вiльного часу, але з'ясувалося, що в тихiй Чiвiта-Векк'i письменник майже втрачав здатнiсть творити. Для iнтенсивноi творчоi дiяльностi йому була необхiдна динамiчна й напружена атмосфера Парижа, заряджена духовною енергiею. В 1834–1835 роках вiн працюе з невластивою йому повiльнiстю над наступним великим романом «Люсьен Левен», але не завершуе його, третя частина так i лишилася ненаписаною. Така ж доля спiткала й автобiографiчний твiр «Життя Анрi Брюлара», розпочатий 1835 року. Наступного року вiн отримуе тримiсячну вiдпустку, яка завдяки протекцii мiнiстра iноземних справ графа Моле перетворилася на трирiчну.