Пармський монастир

З двома-трьома близькими приятелями панi П'етранера i ii братова скликали нараду. Незважаючи на iхнi умовляння, маркiза наполягала, щоб син виiхав тiеi самоi ночi.

– Але ж ти бачиш, – казала графиня, – бароновi Бiндеру вiдомо, що твiй син тут. Вiн чоловiк зовсiм не лихий.

– Не лихий, але йому хочеться догодити цiсаревi Францу.

– Одначе якби для кар'ери барон вважав корисним запроторити до в'язницi Фабрiцiо, вiн би вже зробив це. Влаштувати втечу Фабрiцiо означало б виявити образливу недовiру бароновi.

– Одначе, коли вiн натякнув, що знае, де Фабрiцiо переховуеться, вiн цим сказав: йому треба тiкати! Нi, жити з невiдчепною думкою: «За чверть години мого сина, може, кинуть за грати!» я не можу. Хоч би якi честолюбнi намiри виношував барон Бiндер, – додала маркiза, – йому для змiцнення свого становища в краiнi вигiдно пiдкреслювати свою доброзичливiсть до таких людей, як мiй чоловiк. Хiба дивна вiдвертiсть, з якою вiн повiдомив, що знае, де шукати мого сина, не доводить усе це? Бiльше того, вiн вельми люб'язно розтлумачив, у яких двох злочинах обвинувачують Фабрiцiо за доносом його брата-нiкчеми, i додав, що кожен з цих злочинiв караеться тюрмою.

Хiба цим вiн не сказав нам: «Може, ви волiете за краще вигнання? Самi вибирайте!»

– Якщо ти вибереш вигнання, – наполягала графиня, – ми бiльше нiколи не побачимо Фабрiцiо.

Фабрiцiо, а вiн був на цих переговорах разом з давнiм маркiзиним приятелем, нинi радником при трибуналi, запровадженому Австрiею, рiшуче висловився за втечу.

І покинув палац того самого вечора, сховавшись у колясцi, – цей екiпаж повiз до театру Ла Скала його матiр i тiтку. Вiзник довiрою не користувався, але коли вiн пiшов, як завжди, в таверну, а при конях залишився лакей, людина надiйна, перебраний на селянина Фабрiцiо вискочив з коляски i пiшов з мiста. Другого дня вiн так само щасливо перетнув кордон i за кiлька годин прибув до п'емонтського материного маетку, бiля Новари, в Романьяно, де полiг Баярд.[111 - Романьяно, де полiг Баярд.  – Італiйське мiстечко на р. Сезii, де загинув французький полководець П'ер дю Террайль, синьйор де Баярд (1476–1524).]

Можна уявити, як уважно слухали оперу графиня та ii невiстка, сидячи в ложi Ла Скала. До театру вони вибрались лише для того, щоб порадитися з приятелями, членами лiберальноi партii, бо полiцiя в разi iхньоi появи в палацi дель Донго могла щось запiдозрити. На нарадi в ложi ухвалили ще раз удатись до барона Бiндера.