По цей бік Потойбіччя: запрошення до майбутньої філософії спільності

Якщо, згiдно вiдомому прислiв’ю, «полковник Семюель Кольт зробив людей рiвними» – на рiвнi поясу, на якому носили кобуру з револьвером, то генералiсимус на iм’я ЗМІ опустив рiвень людськоi рiвностi значно нижче рiвня людськоi гiдностi («сексуальний манiяк згвалтував й розiтнув п’ятирiчну дiвчинку , курс американського долара по вiдношенню до евро знизився на пiв-вiдсотка , п’ятдесятирiчна телезiрка Ellen DeGeneres оголосила про свiй намiр вступити в законний шлюб з тридцятирiчною кiноактрисою Portia de Rossi», – з анонсу новин пiд час prime – time вiд 19-го травня 2008-го року).

Інструментом такого «опускання» може служити широкий спектр засобiв: вiд коми як знаку рiвностi (див. наведений приклад), й – до порядку викладення фактiв (наприклад, щодо наслiдкiв трагедii в Нью-Орлеанi: спочатку – збитки, обрахованi в мiльярдах американських доларiв, а лише потiм – людськi втрати – в сотнях загиблих людей).

Кому й навiщо таке «опускання» потрiбно – вiдповiдь на це питання дав ще двi з половиною тисячi рокiв тому Лао-цзи: «Трудно керувати народом, який багато знае й багато розумiе» [29; с.

320]. Вiдповiдно, тим народом, який – навпаки – легко. Зробити з цього цiлком визначений висновок – ще легше.

Іншим способом «опускання» Людини Розумноi до рiвня «одномiрноi людини» (за назвою однойменного твору Герберта Маркузе – «The One-Dimensional Man. Studies in Ideology of Advanced Industrial Society») епiдiймання ii до «зiяючих висот» [37; с. 1 – 314]«iдейностi». Точно, як в романi американськоi письменницi Бел Кауфман «Вгору по схiдцях, що ведуть униз» («Up the Down Staircase»), тiльки – навпаки: вниз по схiдцях, що ведуть угору.

«Ave Caesar! Morituri te salutant!» – «Хай живе Цезар (iмператор, лiдер, «вождь народiв», «дуче», «фюрер»)! Тi, хто йдуть на смерть, вiтають тебе!». І – йшли. І – йдуть. Ім’я iм – легiон (армiя, народ – «народ i армiя – единi», нацiя).

Цим способом одурманення Людини Розумноi експлуатуеться вже не примiтивний потяг («Жерти й ржати!»), а благороднi почуття: честь; гiднiсть; вiдданiсть iдеалам, й – високi достоiнства: мужнiсть; стiйкiсть; героiзм; здатнiсть до жертовностi, й, навiть – до самопожертви заради Ідеалу.

Як сказано в «Mein Kampf», «вiдданiсть, вiрнiсть, готовнiсть до самопожертви, вмiння мовчати – ось тi доброчинностi, якi потрiбнi великому народовi» [25; с. 151].

Достатньо Цезарю (iмператоровi, «лiдеру», «вождю народiв», «дуче», «фюреру») переконати людей в тому що саме вiн, Цезар (див.