На нашем сайте вы можете читать онлайн «Софія». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Софія

Автор
Дата выхода
28 августа 2015
Краткое содержание книги Софія, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Софія. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Олесь Ульяненко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Олесь Ульяненко (справжнє ім’я Олександр Ульянов; 1962—2010) – найрадикальніший і найжорсткіший, скандальний і непередбачуваний український письменник, автор понад 20 творів. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки: «Сталінка. Дофін Сатани», «Жінка його мрії», «Квіти Содому», трилогія «Ангели помсти», «Вогненне око», «Серафима», «Знак Саваофа», «Син тіні», «Перли і свині».
Біографія Олеся Ульяненка читається як карколомний пригодницький детектив: бурхлива хорольська юність, навчання в медучилищі, втеча з дому, мандри на Далекий Схід, морехідка, служба в Афганістані, участь у боротьбі за незалежність України, бездомне й голодне поневіряння в Києві, здобуття єдиної за всю історію Малої Державної премії ім. Т. Шевченка (роман «Сталінка»), анафема від православної церкви Московського патріархату (роман «Знак Саваофа»), тавро першого офіційного письменника-порнографа (роман «Жінка його мрії») і, врешті, смерть за не зовсім з’ясованих обставин… Олесь, як ніхто інший, знав, що таке темний бік життя, і саме цій темі присвячені його твори.
«Софія» (2008) – останній із циклу романів про злочинниць. Письменницький світ Ульяненка обертається навколо гарних та розбещених жінок з активною життєвою позицією, жінок-діячів. Ці жінки прагнуть досягти успіху за будь-яку ціну, але в їхні розрахунки зовсім не входить Бог, жорна якого мелють помалу, зате певно… Героїня роману Софія – ще фактично дитина. Вона вбиває, аби самоствердитися…
В основу сюжету покладено реальні події. Повна публікація роману відбувається вперше.
Софія читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Софія без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
І далi зробилося темно, приемно i волого, наче десь лежиш у глибокiй теплiй нiрцi…
Небо розляглося бiлим оксамитом над нею, зовсiм низько. Воно якось чудернацько повзло i повзло по ii зiницях, i нарештi Софiя зрозумiла, що вона – на чужих руках. А потiм вона почула, ухопила нiздрями запах. На свiжому й тугому вiтрi, що пах нестерпно свiнгом, автомобiльним смогом i парфумом вiд дужих плiч. Вона пiдвела голову, але побачила лише круте пiдборiддя, рiзко окреслену вилицю. І цей запах. Знайомий запах з дитинства.
– Ну, слава тобi Господи, – почула вона голос, пiдвела ще раз голову i цього разу наткнулася на засмагле обличчя, рудi вуса, лисину i сiрi очi з жорстокою скалкою у зiницях. Принаймнi iй так хотiлося бачити цю трагедiю, що насувалася на неi. І Софiя заплющила очi, дозволяючи рукам i обличчю нести ii далi.
Їi гойдало на хвилях, у теплому напiвмороцi, i крiзь забрало вiй вона бачила чорну землю i снiг, майже синiй, зовсiм невагомий, що висiв у повiтрi, а потiм падав на цю землю, вигорiлу землю, i бездарно танув.
Птахи iз теплим невидимим повiтрям облизували бiлi стiни будинку. Вони падали тихо, наче шматки кiптяви, наче запiзнiлi думки, де не було почуттiв, а лише жорсткий i таемний змiст. Софiя млiла i думала, що в разi чого нiхто ii довго не кинеться; навiть коли вона заволае, нiхто не пiдiйде, бо щось iнше, сильнiше за ii почуття, володiло нею i цими дужими руками.








