На нашем сайте вы можете читать онлайн «Софія». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Софія

Автор
Дата выхода
28 августа 2015
Краткое содержание книги Софія, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Софія. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Олесь Ульяненко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Олесь Ульяненко (справжнє ім’я Олександр Ульянов; 1962—2010) – найрадикальніший і найжорсткіший, скандальний і непередбачуваний український письменник, автор понад 20 творів. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки: «Сталінка. Дофін Сатани», «Жінка його мрії», «Квіти Содому», трилогія «Ангели помсти», «Вогненне око», «Серафима», «Знак Саваофа», «Син тіні», «Перли і свині».
Біографія Олеся Ульяненка читається як карколомний пригодницький детектив: бурхлива хорольська юність, навчання в медучилищі, втеча з дому, мандри на Далекий Схід, морехідка, служба в Афганістані, участь у боротьбі за незалежність України, бездомне й голодне поневіряння в Києві, здобуття єдиної за всю історію Малої Державної премії ім. Т. Шевченка (роман «Сталінка»), анафема від православної церкви Московського патріархату (роман «Знак Саваофа»), тавро першого офіційного письменника-порнографа (роман «Жінка його мрії») і, врешті, смерть за не зовсім з’ясованих обставин… Олесь, як ніхто інший, знав, що таке темний бік життя, і саме цій темі присвячені його твори.
«Софія» (2008) – останній із циклу романів про злочинниць. Письменницький світ Ульяненка обертається навколо гарних та розбещених жінок з активною життєвою позицією, жінок-діячів. Ці жінки прагнуть досягти успіху за будь-яку ціну, але в їхні розрахунки зовсім не входить Бог, жорна якого мелють помалу, зате певно… Героїня роману Софія – ще фактично дитина. Вона вбиває, аби самоствердитися…
В основу сюжету покладено реальні події. Повна публікація роману відбувається вперше.
Софія читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Софія без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
З единоi причини – Лукашу це обридло. Вiн подав на розлучення, а замiсть церкви побудував чудернацького виду трупарню i крематорiй. Вiд храму лишилася маленька капличка: з батюшкою, двiрником та сторожем Іларiоном. Цiлий рiк Лукаш анатомував, рiзав, вiдтинав мерцям кiнцiвки та голови. Голомозий, у забрьоханому кров’ю халатi, вiн викликав почуття подиву i жаху, вiдрази i жалю, що закiнчувалися однаково – необгрунтованою ненавистю. Лукаш якщо i не помiчав такого до нього ставлення, то на товаришiв аж нiяк не розраховував, як i на дружину та сина, до яких вiн невдовзi й повернувся.
Так про що ж здогадувався Лукаш? Люди вiрять брехнi, як таемницi, i невдовзi таемниця робиться брехнею. Лукаш знав про людину одне: вона володiе iстиною глиста, а тому переконана, що весь свiт – це суцiльний кавалок лайна, котрий можна переточити, щоб вибрати iнший. І так до безкiнечностi, наче глисту дано мiльйони рокiв.
Отож пiсля одного з розтинiв вiн так i вийшов у халатi й одними очима покликав двiрника.
– Ось тут цi покидьки замочать людину…
– Звiдки ти знаеш? – просто для годиться, вiдповiдно своему окладу i сутностi двiрника, вставив Іларiон.
Лукаш узяв його за руку i пiдвiв до покiйника з розтятими грудьми i розпиляною головою. Мiзки лежали поруч.
– Вiн менi сказав… Його мозок сказав… Його кишки сказали…
Іларiон похитав головою, i вони пiшли випити. До цiеi теми не поверталися. До часу. Але коли вони вийшли, над пагорбами стояли синi дощi, короткi i смiшнi, наче мiтли. «Небеснi мiтли», – подумав Лукаш.
Іларiон несподiвано спитав:
– Ти щось зрозумiв чи побачив?
…Вiн пiдставив обличчя пiд дощ.








