Серафима

По-дитячому провела рукою по чолi i затримала ii, мружачись вiд разючого сонячного промiння, що пробивалося крiзь пальцi; повiльно прибрала руку i так стояла – струнка, дорого вбрана, з пiр’ям мелiрування у каштановiм волоссi, доки хтось не рушив до неi назустрiч, i аби вона направду вiрила в Бога, то неодмiнно сказала, що це вийшов на прогулянку гунявий дрiбний бiс: кирпатий, ще хлопчисько – саме ластовиння, наче кукурудзянi пластiвцi, надавало його обличчю дитячостi. Вiн стояв за крок вiд неi, протягував руку i легенько брав за лiкоть.

– Т-с-с-с, – сказали однi його губи.

Жiнка повернула голову, наче в когось нiмо запитуючи, як вона в цiй ситуацii виглядае. Потiм ii тiло звилося красивою шоколадною змiею, каблуки розпачливо креснули об асфальт, i чоловiк iз павутиною замiсть рота з вiддалi пари крокiв помiтив, як ii димчастi очi блиснули кудись далеко, вiн навiть розгубився – як розгублюеться невиразний хлопчак, забачивши перед собою оголену жiнку, що ступила до нього з холоду темряви мрiй i почуттiв, – та через якусь мить пiдскочив до неi, i вони з товаришем пiдхопили ii, майже гумову, з закиненою головою, запахом парфумiв i взагалi – усiма прекрасними земними запахами, вiд яких обидвое були ще хуткiшi й упевненiшi.

Двое чоловiкiв у синiх потертих комбiнезонах пiдвели ii до машини. Старший грайнув павутиною рота i вiдкрив дверцята; а молодший, кирпатий, поплескав жiнку по сiдницях, потiм рiзко пiдхопив пiд колiна i вкинув, як лантух, до «мерседеса». Машина антрацитно-чорною рибиною попливла у порцеляновому червневому полуднi i влилася, i зникла в по-пекельному розпеченому металевому громi автомобiлiв.

2

Бiлi спiвучi пiски текли з-пiд нiг, i з висоти пагорба смуга води, перламутрове намисто слiдiв вiд лiтакiв у низькому небi викликали у дiвчинки сумну хвилю, готову розбитися плачем об той синiй шовк – води й неба. Їй було мало рокiв, i вона була подiбна до цiкавоi птахи, коли зачудовано дивилася на безкiнечний бiлий пляж згори. Мiсто починалося з рiвних квадратiв кварталiв: одноповерховi, чомусь сiрi або темно-сiрi панельнi куби, роздiленi на стiльники дванадцяти– i десятиметрових квартир.

Звiдси починалося життя ii, видива якого дiвчинка намагалася приховати вiд себе i вiд iнших, наче подумки засипаючи золотистими i спiвучими пiсками пляжiв, що простягнулися пiд косою оксамитових пляжiв i багатоповерхових особнякiв. Саме там було життя справжне, i дiвчинка це знала рокiв, може, з шести.