Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Часто вони чудодiйним закляттям iз ясного неба

Нам посилали дощi, – сам я те видiв, клянусь!

Вiтром розбурхують рiки, наповнюють хмари громами,

Градом толочать хлiба, – ось яка сила тих слiв!

Сам я був свiдком, як кров iз шнурка вони бiлу пускали,

Вим'я корови нiяк стiльки не дасть молока.

Чарами часто дiвчатам, що розум втрачали з кохання,

Милих вертали назад, хоч би й за море втекли.

Навiть пташина далеко отак залетiти не може,

Як, Купiдоне, свою здобич заносити звик.

Федора якось Федора, лиш глянувши, враз полюбила, —

Руськоi кровi дiвча: меж у коханнi нема.

Довго не в силi була затаiти цей шал божевiльний:

Як заховаеш любов – мучити стане сильнiш.

Тож подалась до ворожки, староi бабусi, з дарами,

Швидко зiйшлись на платнi, й мовила слово таке:

«Мила бабусю, володарко Орка й Аверна сумного,

Хай же вiд чарiв твоiх темний здригне Ахеронт!

Тiльки скажи вже, куди той поганець утiк од кохання,

Де вiн бариться тепер, в землях яких i краях?

Хоч би за морем блукав, безсердечний, зроби, я благаю,

Щоб повернувся сюди й вирвав од смертi мене.

Через моря хай негайно сюди припливе, через хвилi,

В серцi його запали зараз до мене любов.

Вирви коханця мого, хоч як би премiцно тримали

Сили небес i землi й води далеких морiв.

Зглянься, прошу, надi мною, бабусю миленька, бо гину,

Смерть на порозi чека, ти ж порятуеш мене!»

Тут одказала ворожка: «Дарунки подай-но бабусi,

Чари побачиш тодi й силу моiх заклинань.

Федiр до тебе повернеться; навiть якщо його лютий

Тартар до себе забрав, мусить вiддати назад.

Милого скоро повернуть тобi небеса добровiльно

Й землi далекi, й глибiнь темних, шумливих морiв,

Тiльки належить чекать терпеливо, аж поки Дiана

Вирине з моря глибин срiбним пiвколом ясним.

Саме тодi я вiзьму новий горщик i в ньому iз просом

Зiлля змiшаю й, туди всипавши всяких отрут,

Викличу духiв iз пiтьми, почавши iз ними розмову;

Ти ж не зумiеш почуть жодного слова вiд них.

Темiнь сама заговорить i вiдповiдь дасть необхiдну,

Перед тобою пройдуть там дивовиди страшнi,

З темних пекельних глибин донесеться жахливе гарчання,

В пiтьмi вiдлунням дзвiнким всюди розiйдеться там.