На нашем сайте вы можете читать онлайн «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор
Дата выхода
25 июля 2015
Краткое содержание книги Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст., аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антология) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон».
Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст. читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст. без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
За найбiльшу рицар в нас мае нагороду,
Як з неволi визволя бранцiв на свободу.
І за те йому грiхи бог всi одпускае,
А по смертi вiн його в небi помiщае.
Дiзнавав не один раз турчин той, поганин,
Його силу i прудкий на вiйнi татарин.
Розповiсть мултян земля, а також волошин,
Як iх той гетьман своiм рицарством полошив.
Дiзнавав iнфляндчик теж його вiйська сили,
Як iх рицарi отi, мов траву, косили…
Тож умiнням на вiйнi того досягав,
Що без шкоди для своiх ворога змагав.
А як мiсто вiн яке християнське брав,
То лишати в нiм церкви в спокоi казав.
Гляньте, той гетьман який був благочестивий:
По звитяжствi пам'ятав про свiй стан поштивий.
Нi, не скоро вже такий з'явиться на свiтi,
Щоб i вiйськом, i пером так умiв рядити.
А без нього нас беруть напастi i горе —
Палить воен нас пожар, внутрiшнi роздори.
Зауважимо отож: воiнiв хоробрих
Для держави треба нам i гетьманiв добрих.
До гетьмана я свого знову повертаю,
Конашевича Петра, в ньому вiдзначаю:
Нашу вiру вiн берiг в серцi своiм свято
І вiд ворога ii боронив завзято.
З вiйськом вiн своiм не раз в короля просив,
Аби вiру святу лях в нас не колотив,
Обiцяючи йому охiтнiш служити,
Коли вiру нашу вiн не дасть колотити.
Та ж бо внутрiшня вiйна, чвари тi кривавi
Дiються помiж людьми у його державi.
Рiдну вiру кожен з нас буде до загину
Боронити i не дасть завести новину.
Анонiмнi вiршi з рукописних збiрникiв XVII–XVIII сторiч
ХОДИТЬ ДІВЧИНА, ПО ПОКОЮ ХОДИТЬ…
Ходить дiвчина, по покою ходить,
Вельми ся тужить по жовнiру, як горлиця,
Ще й ручейки ломить, слiзойки ронить:
– А хто ж мое серденько з жалю укоiть?
Ой якби хто знав, як же мi нудно,
Що менi з милим говорити трудно.
Ой трудно, труднiй же буде,
Коли його довго не буде.
Ми ж бо любились пiвтора року,
Покiль не знали вороги збоку.
Ой як пiзнали, розклеветали,
Бодай од Бога щастя не мали!
ПІСНЯ РУСЬКА
Дiвонька тяженько в здихае,
Що свого дружбойка не мае.
Краси з личенька iспали, чорнi очi заплакали,
Нехай тая нужа, що ходиш недужа, що то за причина?
Чом очi рубойком криеш,
Чом дрiбнi сльозойки сiеш?
Нехай, прошу, буду знати, чого плачеш, в якiй стратi,
Не туж головойки, знайдем способойки,
Порадимся з собою.











