Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

Ви ось вважаете, що в мене е вибiр мiж листуванням i живою мовою, а справа йде не так. Пiсля того, що сталося дев’ятнадцятого, смиренниця зайняла обороннi позицii й почала уникати зустрiчей, виявляючи значно бiльше спритностi, нiж я. Якщо так триватиме, вона змусить мене серйозно подумати про способи здобути в цiй справi перевагу. Бо я, безумовно, не дозволю, щоб вона хоч у чомусь здобула перемогу. Навiть листи моi слугують приводом для маленькоi вiйни. Не задовольняючись тим, що вона залишае iх без вiдповiдi, вона вiдмовляеться навiть приймати iх.

При кожному листi потрiбно вдаватися до якоi-небудь хитростi, й вони далеко не завжди вдаються.

Ви пам’ятаете, яким простим способом я передав iй першого листа. З другим теж було не важче. Вона попросила мене повернути iй ii листа, а я замiсть того передав мого, не викликавши анi найменшоi пiдозри. Але чи то вiд досади, що я ошукав ii, чи то з примхи, чи то, кiнець кiнцем, через свою доброчеснiсть – бо врештi-решт, вона змусить мене в цю доброчеснiсть повiрити, – вона наполегливо вiдмовляеться прийняти третього.

Проте я сподiваюся, що незручне становище, в яке ii трохи не поставила ця вiдмова, виправить ii на майбутнiй час.

Я був не занадто здивований, коли вона вiдмовилася прийняти листа, якого я iй просто подав: це вже означало б пiти на певну поступку, а я чекаю тривалiшоi оборони. Пiсля цiеi спроби, зробленоi, так би мовити, мимохiдь, для проби, я вклав свого листа в iнший конверт i, вибравши час ii туалету, коли з нею була панi де Розмонд i служниця, послав його з моiм егерем, звелiвши йому сказати iй, що це папiр, якого вона в мене просила.

Я вiрно вгадав, що вона побоiться незручного пояснення, до якого змусила б ii вiдмова. І дiйсно, вона взяла листа, i мiй посланець, якому сказано було придивитися до виразу ii обличчя, помiтив тiльки легкий рум’янець – скорiше знiяковiння, нiж гнiву.

Тому я радiв, цiлком упевнений, що або вона залишить цього листа в себе, або, якщо побажае повернути його, iй доведеться побути зi мною наодинцi, що дало б менi можливiсть поговорити з нею.

Але приблизно за годину один iз ii слуг з’являеться в мою кiмнату i передае менi вiд своеi панi пакет iншого вигляду, нiж був мiй; на конвертi ж я впiзнаю такий жаданий менi почерк.

Поспiшно розпечатую…

У пакетi мiститься мiй же власний лист, не розпечатаний i лише складений удвое. Пiдозрюю, що на цю диявольську хитрiсть наштовхнуло ii побоювання, аби я не виявився менш, нiж вона, педантичним щодо розголосу.