Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

І раба його не зробила б бiльше!

Послухайте, прекрасний друже мiй, поки ви дiлите себе мiж багатьма, я анiтрохи не ревную: вашi коханцi для мене – лише спадкоемцi Олександра Великого, нездатнi зберегти спiльно те царство, де володарював я один. Але щоб ви вiддавали себе цiлком одному з них, щоб iснував iнший такий же щасливий, як я, – цього я не потерплю! І не сподiвайтеся, що я терпiтиму. Або приймiть мене знову, або хоча б вiзьмiть другого коханця i заради чудасii мати одного коханого не зраджуйте непорушноi дружби, в якiй ми присягнулись одне одному.

У мене й без того доволi причин скаржитися на долю. Як бачите, я погоджуюся з вашою думкою i визнаю свою провину. І справдi, якщо не мати сил жити, не маючи того, чого бажаеш, якщо жертвувати заради любовi своiм часом, своiми насолодами, своiм життям – якщо це й е бути закоханим, – тодi я дiйсно закоханий. Але це не наближае мене до моеi мети. Менi б зовсiм нiчого було повiдомити вам iз цього приводу, коли б не одна подiя, що змусила мене дуже замислитись; i поки що неясно, мае вона викликати в менi побоювання чи зародити сподiвання.

Ви знаете мого егеря: це скарб щодо iнтриг, справжнiй слуга з комедii. Ви розумiете, що йому доручено залицятися до покоiвки та споювати iнших слуг. Нероба щасливiший за мене; вiн уже домiгся успiху. Вiн щойно дiзнався, буцiмто панi де Турвель доручила одному зi своеi челядi збирати вiдомостi про мою поведiнку й навiть стежити за кожним моiм кроком пiд час уранiшнiх прогулянок, наскiльки це можна буде робити, залишаючись непомiченим.

Чого треба цiй жiнцi? Отже, навiть найбiльша скромниця наважуеться на такi речi, якi ми з вами навряд чи наважилися б дозволити собi! Присягаюсь… Але перш нiж помислити про помсту за цю жiночу хитрiсть, потурбуймося про способи обернути ii нам на користь. Досi цi прогулянки, що викликали пiдозри, не мали нiякоi мети; тепер потрiбно буде ii знайти. Це вимагае всiеi моеi уваги, i я полишаю вас, аби гарненько розмiркувати. Прощавайте, мiй чарiвний друже.

Як i ранiше, iз замку ***, 15 серпня 17…

Лист 16

Вiд Сесiлi Воланж до Софi Карне

Ах, Софi, ну й новини ж у мене! Можливо, менi й не слiд би повiдомляти iх тобi, але треба ж iз ким-небудь подiлитися: це сильнiше за мене. Кавалер Дансенi… Я в такому занепокоеннi, що не можу писати; не знаю, з чого почати. Пiсля того, як я розповiла тобi про чарiвний вечiр,[20 - Листа, де йдеться про цей вечiр, розшукати не вдалось.