Малюк Цахес (збірник)

Аж раптом навколо щось захихотiло, засмiялося i тоненькi голоски почали дражнити i висмiювати його:

– Пане студiозусе, пане студiозусе, звiдкiля ви сюди завiтали? Чого це ви так вичепурились, пане Анзельме? Чи не хочете часом побалакати з нами про те, як бабуся роздушила задом яйця, а юнкер заляпав святковий жилет? Ви, певне, ще й досi не знаете арii, яку вчили вiд дурнуватого дядька шпака, пане Анзельме? У вас дуже кумедний вигляд у склянiй перуцi та в чоботях iз поштового паперу!

Такий смiх, такi кпини чулися з усiх куткiв зовсiм близько вiд студента, який лише тепер помiтив, що навкруги лiтають рiзнi барвистi птахи i страшенно смiються та кепкують iз нього.

Тiеi митi вогненний кущ лiлей рушив до нього, i вiн побачив, що то архiварiус Лiндгорст, який нiби напустив на нього ману своiм барвистим у жовтих i червоних квiтках халатом.

– Пробачте, шановний пане Анзельме, – сказав архiварiус, – я вас трохи затримав, але, проходячи мимо, я хотiв лише глянути на той чудесний кактус, що розквiтне цiеi ночi.

Ну, то як же вам подобаеться мiй маленький зимовий сад?

– Ах, боже мiй, тут гарно понад усяку мiру, вельмишановний пане архiварiусе, – вiдповiв студент, – але строкатi птахи аж надто вже глузують iз вашого покiрного слуги.

– А ви чого тут розходилися? – сердито крикнув архiварiус у кущi.

Тодi звiдти випурхнув великий сiрий папуга, сiв на миртову гiлку бiля архiварiуса i, дивлячись надзвичайно поважно й статечно крiзь окуляри, що висiли на його закарлюченому дзьобi, прохрипiв:

– Не гнiвайтесь, пане архiварiусе, моi бешкетники знов трохи розгулялися, але пан студiозус сам винуватий, бо…

– Та годi, годi! – урвав архiварiус старого папугу. – Знаю я тих негiдникiв, але вам належало б iх краще тримати в руках, мiй друже! Ходiмо далi, пане Анзельме!

Ще через багато дивно прибраних покоiв пройшов архiварiус так швидко, що студент ледве встигав за ним i тiльки побiжно мiг поглянути на чудноi форми меблi та iншi невiдомi речi, якими все там було переповнене.

Нарештi вони прийшли до великоi кiмнати; архiварiус зупинився, задивившись угору, а тому Анзельм мав час натiшитись красою ii простоi оздоби.