Камо грядеши

Чуете? Всi! Але коли це було? Нiколи! Та бачите, для «просвiтянина» ще не написано правил етики, а баталiя мiж органiзацiями йому так потрiбна, як «мутна «водичка»… для рибки. Недарма ж вiн далi аж «захльобуеться» «комсомольскою» революцiею в «Гартi», вихваляючи на всi лади народонаселення зi своеi «молотiвськоi» колонii. Але «енко» все-таки страшенний боягуз, i бiльш за все вiн боiться «олiмпiйцiв». І от, знаючи, що останнiх найбiльш всього в «Гартi», вiн, щоби нейтралiзувати, хоч формально, своiх лютих ворогiв, утворюе «засаду» про доцiльнiсть одноразового входження «в двi спiвзгучнi органiзацii», веде наступ на «Гарт» i претендуе на входження до нього.

 – «Гарт» не зумiв i не хотiв (скаржиться «просвiтянин») поширювати свого впливу на низи, нiби боявся цих робiтничих корявих письменникiв, обережно приймав до себе навiть таких, що вже виявили себе квалiфiкованими письменниками». Чуете, як спiвае? Але кого ж то вiн розумiе пiд «корявими»? Молодих робiтничих кореспондентiв чи молодих робiтничих художникiв? Припустiм, перших. Але на перших компартiя i взагалi здоровий розум «впливати» не рекомендують, бо «впливати» на них за рецептом «енка» – значить органiзовувати iх у «плужанську» чи «гартованську» партiю. Отже, припустiм, других. Але, припустивши других, доводиться визнати, що художники «не вареники з гурдою» i на замовлення iх не налiпиш, це трохи не такий матерiал, як «просвiтяни»: що було – те забрали. Виходить, прийшли до порожнього корита? Нi! Тодi, може, це була спекуляцiя або йолопiв вибрик? Теж нi! Що ж тодi? Бачите, за машкарою «робiтничих корявих» нам видно похабну фiзiю «квiлiфiкованого письменника» iз безсмертноi «Просвiти». Це вiн хоче до «Гарту». Це ж безграмотний «енко» пориваеться закрiпити за собою позицii, щоби вiдогравати не послiдню роль в розвитковi пролетарськоi лiтератури. Вiн же так щедро – направо й налiво – буде роздавати ярлички «квалiфiкацii». Що йому до того, що якийсь Хвильовий, маючи про свою творчiсть десятки статей i рецензiй, й досi не тiльки не осмiлиться говорити про свою квалiфiкацiю, але й не певний в тому, що вiн мав право називатись письменником.  – Яке «енковi» до цього дiло! Вiн зробить «жовтенят» квалiфiкованими письменниками i буде мати гарний гешефт. І залишаеться нам, «олiмпiйцям», сказати тiльки: – Нещасна квалiфiкацiя! Нещасна та молодь «iз низiв», що ii «енко» зробив квалiфiкованою! От вiдкiля йде порiвняння мистецтва з комнезамами й профспiлками.