Іван Іванович

Та, на жаль, в кiмнатах ви застали тiльки дружину мойого героя – Марфу Галактiонiвну (партiйна кличка – «товаришка Галакта»). Марфа Галактiонiвна теж надзвичайно симпатична женщина i теж цiлком вiдповiдае прогресивним прагненням Івана Івановича (до речi, партiйна кличка «Жан»). Вона, наприклад, нiколи не манiкюрить нiгтiв i тiльки в останнiй час (i то зрiдка) трошки манiкюрить… для здоров'я («для гiгiени», як говорить товаришка Галактика). Одягаеться вона дуже просто, хоч i з смаком, i у всякому разi багато дешевше т.

 зв. непманок. Вона не худа i не гладка, а, просто кажучи, середнього зросту та з деяким нахилом до повноти, ii чорне волосся i тепер пiдстрижене, але з таким похвальним розрахунком, щоб на партзiбраннi ii можна було назвати товаришкою Галактою, а дома – Марфою Галактiонiвною. Словом, дружина Івана Івановича – зразковий тип дружини нового побуту. Правда, вона трохи хитрiша за свого чоловiка, але це питання треба, очевидно, розглядати як момент чисто бiологiчного порядку, що виникае незалежно вiд соцiальних пертурбацiй.

Марфа Галактiонiвна дуже любить читати Ленiна й Маркса. Але iнодi вона сiдае читати Ленiна й Маркса, а рука тягнеться за Мопассаном. Це бувае тодi, коли в кiмнату влетить такий симпатичний, але зовсiм не пiдпорядкований монументально-реалiстичнiй теорii весняний вiтерець i почне валяти дурня в ii декольте. Але й тодi товаришка Галакта умiе себе тримати в руках: вона в цей час читае тiльки такi романи, як от «Хулiо Хуренiто» з передмовою Н.

Бухарiна i «Любов Жанни Ней» – без передмови названого Бухарiна, але зате того ж самого автора, що до його твору писав передмову член ЦК ВКП.

Товаришка Галакта (Марфа Галактiонiвна) народила з Іваном Івановичем (товариш Жан) сина й доньку. Сина назвали революцiйним iм'ям – Май, а доньку не менш революцiйним – Фiалка. Май уже записався в жовтенята, а Фiалка поки що кандидатка.

Крiм цих законних членiв сiм'i е ще, так би мовити, незаконнi, себто не зв'язанi iнтимними родинними зв'язками. Це – мадмуазель Люсi, гувернантка, i Явдоха – радянська куховарка, член мiсцевого харчсмаку. Словом, челядь Івана Івановича так вiдноситься до хазяiв, як приблизно 2 до 4. Іншими словами, пропорцiя цiлком законна i у всякому разi нiчого не мае спiльного з буржуазними замашками.