Іван Іванович

Іван Іванович

Микола Хвильовий

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Іван Іванович» Миколи Хвильового – сатиричне оповiдання, в якому автор викривае патетику революцii i пристосуванцiв, якi вдають iз себе щирих партiйних дiячiв***. Найвiдомiшими творами автора е новели «Я (Романтика)», «Кiт у чоботях», «Арабески», «Мати», «Редактор Карк», «Свиня», «Ревiзор», «Повiсть про санаторiйну зону», незакiнчений роман «Вальдшнепи». Микола Хвильовий (справжне iм’я Микола Фiтiльов)– талановитий украiнський письменник, майстер психологiчноi новели з елементами романтизму та iмпресiонiзму.

Микола Хвильовий

ІВАН ІВАНОВИЧ

– Сiм'я, друзi, винаходи, взагалi деталi його зворушливого життя, нарештi, опис трагiчноi загибелi.

Зачем же изображать бедность, да бедность, да несовершенство нашей жизни, выкапывая людей из глуши, из отдаленных закоулков государства? Что же делать, если уже таковы свойства сочинителя, и, заболев собственным несовершенством, уже и не может изображать он ничего другого, как только бедность, да бедность, да несовершенство нашей жизни, выкапывая людей из глуши, из отдаленных закоулков государства? Й вот опять попали мы в глушь, опять наткнулись на закоулок.

Зато какая глушь и какой закоулок!

    Н. ГОГОЛЬ

Теккерей, наприклад, каже, що Свiфт (ви пам'ятаете «Гуллiверову подорож») справляе на нього враження величезного гiганта i що загибель його, Свiфтова, нагадуе йому, Теккерею, загибiль грандiозного царства.

Так думав про названого автора i Іван Іванович i думав саме в тi днi, коли його було вигнано з третього курсу юридичного факультету за «вольтер'янство».

Вiн тодi навiть обiцяв комусь, на випадок перемоги «революцiйного народу» зробити «Гуллiверову подорож» настiльною книгою i положити ii з правого боку вiд Рабле («Гаргантюа i Пантагрюеля» вiн уже давно дiстав за невеличку цiну у букiнiста). Але, по-перше, це було страшенно давно, а по-друге, – Іван Іванович просто забув про Свiфтове iснування. Правда, сьогоднi пiдростае його симпатичий синок, що колись (все можливо!) зупинить свiй вольтер'янський погляд на чiткому силуетi злого англiйського сатирика, та, на жаль, оповiдання це не про сина, а про батька, i тому дозвольте попрохати пробачення за деяку непослiдовнiсть i вiтiюватiсть в думках i перейти нарештi до необхiдних зарисовок.

І

Декiлька слiв про мажорне сонце, а також i про те, що мусить цiкавити читача.