Бурлака

Аж тодi вже буду задовольнений, як висватаю Галю. Послав оце Сидора до староi Марii – почуемо, що скаже! Не думав уже й жениться, а от розбагатiв – гарноi жiнки захотiлось… Хто його зна, коли вже тi дiла покiнчаю… Що ж це Сидора так довго нема? (Загляда у вiкно.) Здаеться, вiн iде. Аж тремтю: що то вiн скаже?

ЯВА ІІІ

Входить Сидiр.

Сидiр. А я думав, що ще застану дома, та заходив до вас.

Старшина. Ну що, бачив?

Сидiр. Та чи ви знаете, що Параска провiдала якось, що ви сватаетесь, там репетуе – мало не вискочила на хату.

Старшина. А нехай iй бiс, тiй Парасцi, – обридла вже вона менi! Кажи, що Галя, чи согласна?

Сидiр. Та де там вам согласна, не хоче: в нього е вже, каже, Параска.

Старшина. Та що ти менi з Параскою лiзеш у вiчi? Хiба я з нею вiнчаний, чи як? Ти дiло менi кажи.

Сидiр. Не хоче в одну душу: лисий, каже, старий!

Старшина. Тю на ii батька! Який же я старий? Адже ж нехай прирiвняе до мене якого парубка, чи справиться зо мною?

Сидiр. Коли ж, бачите, дiвчина вона дуже молода, красива, то де вже iй iти замiж за вас.

Старшина. А чому ж i не йти! Яка ж розумна дiвка не пiде за багатого хазяiна, хоч би й немолодого?

Сидiр. От бачите, а вона каже: яка розумна дiвка пiде, хоч би й за багатого, та за старого.

Старшина. Чи не брешеш ти?

Сидiр. І, ей-богу, правду вам кажу, не хоче: й руками, й ногами брикаеться. Мати каже, що вона кохаеться з Олексою Жупаненком, а примусить ii, каже, не маю сили: як не, схоче, каже, то вона й повiситься, я ii знаю.

Старшина. То ти так i кажи! Тепер я бачу, через що я й старий, i сякий, i такий. Це друга рiч! Ну, то постривай, я покажу iй Олексу! Постривай… Он що!.. Постривай!.. Еге! Сидоре! Я тебе зробив хазяiном, помагай же менi!

Сидiр. Кажiть, я все зроблю. Менi аби отвiту нiякого.

Старшина. Який там отвiт! Вiзьми ти Олексу зараз пiд арест, у мене конi на тiй недiлi, покраденi, скажи, що на його пада пiдозрiнiе. Галя вiд нього вiдкинеться, як вiд злодiя, а там ми ще помiркуемо з писарем, якщо буде стоять на свойому, чи не можна його в москалi запроторить.

Сидiр виходить.

ЯВА ІV

Старшина (один, гука в дверi). Мерщiй писаря зви! От тобi й раз! Хто ждав, щоб дiвчина, гола як бубон, не пiшла за мене замiж? Але я хочу, щоб вона була моею жiнкою.