На нашем сайте вы можете читать онлайн «На розпутті». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
На розпутті

Автор
Дата выхода
24 февраля 2016
Краткое содержание книги На розпутті, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению На розпутті. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Борис Грінченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«На розпутті» Бориса Грінченка – соціально-психологічна повість, присвячена традиційній для автора темі української інтелігенції***. Герої – люди різних напрямів і поглядів, що й обумовлює назву творів. Борис Грінченко відомий як талановитий прозаїк, автор творів «Батько та дочка», «Сонячний промінь», «На розпутті», «Дзвоник», «Хатка в балці», «Дрібнички», «Князь Ігор», «Брат на брата», «Панько», «9 січня», дилогія: «Серед темної ночі». «Під тихими вербами», «Пан Коцький», «Без хліба», «Сам собі пан».
На розпутті читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу На розпутті без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Гостi не встигли ще й сiсти, як почувся дзвоник бiля дверей i через кiлька хвилин до гурту ввiйшов ще один добродiй – Іван Давиденко. Се був товстенький чоловiчок з швидкими очима, дуже пiстриженою маленькою борiдкою, з хапливими рухами. На його колись великi надii клалися. Колись вiн заходжувавсь видавати часопис, щоб, як казав вiн, – «виясняти мiсцевi потреби», та через якийсь «зась» мусив дуже скоро облишити цю справу i опинився секретарем у земствi; там вiн сам заправляв усiма справами, бо предсiдатель був лiбералу та ще й лiнивий.
За iм увiйшло ще двое – один худий високий студент знайомий i Гайденковi, i Раденковi, i другий добродiй. Раденко другого не знав, i Квiтковський познайомив iх:
– Мiй родич Степан Келишинський.
Раденко глянув на Келишинського, подаючи йому руку. Се був ще молодий, рокiв 24 чоловiк, високий, огрядний. Його одгодована чепурна постать у гарно пошитiй одежi пасувала до випещеного вродливого обличчя. Голова була одкинена назад, очi дивилися смiливо, чепурнi чорнi вуси завивалися вгору.
– Дуже радий! – промовив Келишинський, досить недбало стискаючи руку Раденковi, i зараз же заговорив з Квiтковським.
Прийшло ще кiлька людей, в хатi зробилося тiсно, i Квiтковський попрохав гостей до зали. Як iшли, Гордiй стиха спитавсь у Демида:
– Чи ти знаеш цього Келишинського? Що воно?
– А так собi, – нiщо, десь у судi служить, родич господаревi, то, мабуть, i зайшов випадком.
Посiдавши в залi, почали розмовляти. Трохи згодом вийшла й Квiтковського сестра, Ганна.
Брат познайомив сестру з Раденком. Гордiй блиснув на неi своiми смiливими ясними очима, i дiвчина несамохiть звернула на його увагу.
– Я чув, – ви недавнечко з села? – почав Раденко, сiдаючи коло Ганни.
– Еге! – кивнула вона головою.
– Я теж вiдтiль, i цiкавий знати вашi вражiння… Як вам здалося село? Що ви в йому знайшли?
– Ваше питання дуже широке, та я й не можу сказати, що була на селi близькою до народу: народ якось одхиляеться од iнтелiгентноi людини… – вiдмовила дiвчина, трохи соромлячися з несподiваних запитань.











