Червоне і чорне

Незабаром прибув i король у супроводi самого лише пана де Ла-Моля i свого першого камергера. Навiть почеснi вартовi залишились зовнi, вони стояли навколiшки, з оголеними шаблями.

Його величнiсть скорiш упав, нiж опустився навколiшки на оксамитову подушку. І тiльки тепер Жульен, притиснутий до позолочених дверей, побачив з-за голого плечика однiеi з дiвчат чарiвну воскову фiгуру святого Климента. Вiн покоiвся в глибинi вiвтаря, в убраннi римського воiна. На шиi в нього зяяла широка рана, з якоi немов стiкала кров.

Скульптор перевершив самого себе: згасаючi напiвзаплющенi очi були повнi небесноi благодатi. Вуса, що ледве пробивалися, обрамляли напiвстуленi чарiвнi губи, якi, здавалося, проказують молитву. Вiд цього видовища молоденька дiвчина, що стояла бiля Жульена, розплакалась, i одна ii сльозинка впала йому на руку.

Пiсля хвилинноi молитви серед цiлковитоi тишi, яка порушувалася тiльки вiддаленим благовiстом в усiх селах на десять лье навколо, епископ агдський попросив у короля дозволу сказати слово.

Свою коротку, дуже зворушливу проповiдь вiн закiнчив простими словами, що розчулили присутнiх:

– Не забувайте нiколи, юнi християнки, що ви бачили нинi одного з найбiльших владарiв свiту на колiнах перед слугами всемогутнього й грiзного Бога. Цi слуги немiчнi, гнанi, мордованi на землi, як бачите це з кривавоi рани святого Климента, але вони торжествують на небесах. Адже ви завжди пам'ятатимете, о юнi християнки, цей день i зненавидите нечестя, чи не так? Ви залишитесь навiки вiрнi Господу Богу, великому, грiзному, але такому милостивому?

По цих словах епископ велично пiдвiвся.

– Чи даете ви обiтницю? – промовив вiн, натхненно простягти руку.

– Даемо обiтницю, – пролепетали дiвчата, захлинаючись вiд ридання.

– Я приймаю вашу обiтницю в iм'я Господа караючого, – додав епископ громовим голосом. І церемонiю було закiнчено.

Сам король плакав. Тiльки через довгий час по тому Жульен знайшов у собi досить холоднокровностi, щоб спитати, а де ж, власне, кiстки святого, що були присланi з Рима Фiлiпповi Доброму, герцоговi Бургундському.

Йому пояснили, що вони схованi всерединi чарiвноi восковоi фiгури.

Пан де Ла-Моль наказав роздати селянам десять тисяч пляшок вина. А ввечерi у Вер'ерi лiберали влаштували iлюмiнацiю своiх будинкiв у сто разiв пишнiшу, нiж роялiсти. Перед вiд'iздом король вiдвiдав пана де Муаро.

XIX. Мислити – значить страждати

Суета буденщини заслоняе справжнi муки глибоких пристрастей.