Пані Боварі. Проста душа (збірник)

 – Нарубай хмизу, поналивай графини, принеси горiлки, та швидше! Коли б хоч знати, що iм подавати на десерт, тим гостям, що ви чекаете… Господи боже! Знову тi биндюжники галасують у бiльярднiй! А вiз iхнiй так i стоiть коло самих ворiт. Приiде «Ластiвка», то ще поламае. Пiди поклич Полита, нехай укотить у возовню!.. Повiрите, пане Оме, вони в мене випили зранку, може, вiсiм глекiв сидру, а зiграли вже бiльше п'ятнадцяти партiй у бiльярд… Та вони менi все сукно на бiльярдi пошматують, – казала вона, поглядаючи на клiентiв вiддалеки, з ополоником у руках.

– Не велика бiда, – зауважив пан Оме. – Новий купите.

– Новий бiльярд! – жахнулася вдова.

– Авжеж. Старий уже нiкуди не годиться, панi Лефрансуа. Запевняю вас, ви просто самi собi шкодите. І дуже шкодите. До того ж тепер пiшла мода на вузькi лузи i важкi киi. Грають бiльше в карамболь, нiж у пiрамiдку… Усе мiняеться! Треба йти в ногу з вiком. От ви подивiться на Телье…

Хазяйка почервонiла з досади.

– Що не кажiть, – вiв далi аптекар, – а в нього бiльярд кращий, нiж у вас.

І якби комусь спало на думку влаштувати патрiотичну пульку на користь полякiв або потерпiлих од поводi лiонцiв…

– Боялась я вашого голодранця Телье! – зневажливо здвигнула гладкими плечима хазяйка. – Не турбуйтесь, пане Оме! Поки буде стояти «Золотий лев», будуть у ньому i клiенти. У нас iще е, слава богу, i знаемо, де взяти. А вашу «Французьку кав'ярню» запечатають одного чудового ранку, ще й об'яву налiплять на вiконницi!.

. Перемiнити бiльярд, – мурмотiла вона вже про себе. – Та на ньому ж так зручно складати випрану бiлизну, а в мисливський сезон можна послати постелю шiстьом нiчлiжникам!.. Та де ж це забарився той роззява Івер?

– Ви що, ждатимете його, щоб подавати обiд вашим столовникам? – спитав фармацевт.

– Ждатиму? А пан Бiне? Адже вiн заявиться рiвно о шостiй, хвилина в хвилину. Другого такого акуратиста пошукати по всьому бiлому свiту. І обов'язково йому треба сидiти на тому самому мiсцi, в маленькiй кiмнатi.

Убий його, не сяде обiдати за iншим столом! А вже що перебiрливий, що вибагливий – спробуй йому догодити сидром… Це не те, що пан Леон: той приходить коли о сьомiй, коли о пiв на восьму, що не подай, то й з'iсть. Такий чудесний молодий чоловiк. І голосу нiколи не пiдвищить.

– Воно, бачите, е велика рiзниця мiж освiченою людиною i акцизником з вiдставних карабiнерiв…

Годинник вибив шосту. Ввiйшов Бiне.