Дика качка

А якби ми ще могли порадувати його, що кiмнату здано!

Гедвiг. Ну, це не обов'язково сьогоднi.

Гiна. Це було б так добре. А то стоiть без усякоi користi.

Гедвiг. Нi, я хотiла сказати, що сьогоднi не обов'язково. Тато й так сьогоднi буде в гуморi. Краще, коли цим ми його порадуемо iншим разом.

Гiна (дивиться на неi). А ти любиш радувати тата увечерi чимось таким хорошим?

Гедвiг. Звичайно. Тодi вiдразу якось веселiше стае.

Гiна (замислюючись). Так, так, мабуть, так.

Старий Екдаль виходить iз своеi кiмнати i прямуе до перших дверей лiворуч.

Гiна (обертаючись до нього). Щось потрiбно у кухнi, дiдусю?

Екдаль. Так, потрiбно. А ти сиди собi. (Іде до кухнi.)

Гiна. Не надумав би з вугiллям возитися. (Чекае.) Гедвiг, пiди-но поглянь, що вiн там…

Екдаль виходить з кухнi з кухлем окропу, що паруе.

Гедвiг. Ти по окрiп ходив, дiдусю?

Екдаль. Так. Треба. Писати буду, а чорнило густе, як каша… Гм!..

Гiна. Ви б, дiдусю, повечеряли спочатку. Адже там приготовано.

Екдаль.

Бог з нею, з вечерею, Гiно. Дуже я зайнятий, кажу тобi. І нехай нiхто до мене не входить. Нiхто… Гм!.. (Йде до себе.)

Гiна i Гедвiг переглядаються.

Гiна (тихо). Як ти гадаеш, де вiн роздобув грошей?

Гедвiг. Мабуть, вiд Гроберга одержав.

Гiна. Таке скажеш, Гедвiг. Гроберг завжди присилае грошi менi.

Гедвiг. То, мабуть, десь у борг узяв пляшечку.

Гiна. Бiдний дiдусь; навряд чи дають йому в борг.

Яльмар Екдаль входить у пальтi i сiрому пуховому капелюсi. Гiна кидае шитво i пiдводиться.

Ах, ти вже повернувся, Екдалю!

Гедвiг (теж: схоплюеться). Подумайте, тато вже прийшов!

Яльмар (кладучи капелюх). Тепер, мабуть, i всi вже розiйшлися.

Гедвiг. Так рано?

Яльмар. Адже були кликанi на обiд. (Хоче скинути iз себе пальто.)

Гiна. Стривай, я тобi допоможу.

Гедвiг. І я.

Скидають з нього пальто, яке Гiна потiм вiшае на стiну.

А багато було гостей, тату?

Яльмар. Нi, небагато. Нас було за столом осiб дванадцять-чотирнадцять.

Гiна. І ти з ними усiма розмовляв?

Яльмар.

Так, трошки. Грегерс цiлком заволодiв мною.

Гiна. Що вiн, усе такий же непоказний?

Яльмар. Так, не дуже показний… А старий не повернувся?

Гедвiг. Аякже. Сидить у себе й пише.

Яльмар. Розповiдав що-небудь?

Гiна. Нi, що йому розповiдати?

Яльмар. Не згадував?… Казали, здаеться, що вiн був у Гроберга. Я загляну до нього.

Гiна. Нi, нi, не треба.

Яльмар. Чому? Хiба вiн сказав, що не хоче впустити мене?…

Гiна.