Ляльковий дім (збірник)

В першi роки, коли нам було скрутно, – як вона працювала! І потiм, коли я довго хворiв, нiчого не мiг заробляти i неспроможний був перешкодити iй, – вона пiшла спiвати по кофейнях, виголошувала прилюднi промови, за якi з неi кепкували, навiть написала якусь книгу, над якою потiм сама i плакала i смiялась, – i все це, щоб виходити мене! Чи ж мiг я пiсля всього цього байдуже дивитись, як вона, що себе не шкодувала заради мене, всю цю зиму нудилася свiтом? Я не мiг, Карстене. Ну й сказав iй: «iдь, Лоно, не бiйся за мене, я не такий легковажний, як ти гадаеш».

І от тодi вона про все й дiзналася.

Бернiк. Що ж вона?

Йоган. Вона справедливо розсудила, що, оскiльки я насправдi не почуваю за собою вини, то чом би й менi не чкурнути сюди погостювати? Але ти не турбуйся, Лона не проговориться, та й я iншим разом триматиму язик за зубами.

Бернiк. Так, так, сподiваюсь.

Йоган. Ось моя рука! І не будемо бiльше говорити про цю давню iсторiю. На щастя, крiм цiеi дурницi, за нами, сподiваюся, iнших не числиться.

Тепер я хочу якнайлiпше скористатися з тих небагатьох днiв, якi я ще тут пробуду. Ти не можеш собi уявити, яку чудову прогулянку ми зробили сьогоднi вранцi. Хто б мiг подумати, що з того дiвчиська, яке бiгало отут у театрi, виходило на сцену у виглядi рiзних амурчикiв… Але що сталося з ii батьками?

Бернiк. Та я, друже мiй, нiчого бiльше не знаю, крiм того, що писав тобi незабаром пiсля твого вiд'iзду. Сподiваюсь, ти одержав обидва моi листи?

Йоган. Як же, як же, обидва.

Цей п'яниця покинув ii?

Бернiк. Так, i потiм у п'яному виглядi сам убився на смерть.

Йоган. Вона потiм теж недовго прожила? Але ти, звичайно, нишком робив для неi, що мiг?

Бернiк. Вона була горда, нiкому нi про що нi словом не прохопилась i допомоги нiякоi не хотiла приймати.

Йоган. Але ти, у всякому разi, правильно зробив, що взяв до себе Дiну.

Бернiк. Так, звiсно. А втiм, власне кажучи, це влаштувала Марта.

Йоган. Ах, Марта? Так, Марта… А де вона сьогоднi?

Бернiк.

Вона?… Якщо вона не зайнята школою, то в неi, напевне, ii хворi.

Йоган. Значить, це Марта подбала про дiвчину?

Бернiк. Так. У Марти завжди був нахил до педагогiки. Через це вона i вступила учителькою в мiську школу. Вчинила величезну дурницю.

Йоган. Так, вчора вона виглядала дуже змученою. Я теж боюся, що в неi не досить мiцне здоров'я для цього.

Бернiк. Ну, щодо ii здоров'я можна б не дуже турбуватись. Але для мене це надзвичайно неприемно.