Виховання почуттів

Потiм вигукнув:

– Ах, графе, для мене не становить жодних труднощiв знайти посередника!

Дворянин погодився, Арну заплатив йому двадцять п'ять луiдорiв i, ледве той устиг вийти, вибухнув:

– Яке ж воно нестерпне, оте знатне панство!

– Всi вони нiкчеми! – буркнув Режембар.

Минав час, i справ у Арну дедалi ставало бiльше; вiн розкладав статтi, розрiзав конверти, пiдбивав рахунки; на стук молоточка, що долинав iз крамницi, виходив простежити за пакуванням, потiм знову сiдав до роботи i, далi водячи по паперi металевим пером, вiдповiдав на жарти.

Того дня вiн мав обiдати у свого повiреного, а на другий день – виiхати до Бельгii.

Іншi гомонiли про рiзнi буденнi речi: про портрет Керубiнi, про напiвкруглу залу Академii мистецтв, про майбутню виставку. Пеллерен ганив Інститут. Плiтки точилися вперемiж iз суперечками. В цю низьку кiмнату набилося стiльки люду, що нiде було й повернутися, а блимання рожевих свiчок просочувалося крiзь сигарний дим, нiби сонячне промiння крiзь туман.

Дверi бiля дивана вiдчинились, увiйшла висока кощава жiнка з такими поривчастими рухами, що на чорнiй тафтянiй сукнi дзеленькали всi брелоки ii годинника.

Це була та жiнка, яку Фредерiк минулого лiта мигцем бачив у Пале-Роялi. Дехто називав ii на iм'я, обмiнюючись iз нею потиском рук. Юссоне вирвав, нарештi, в Арну п'ятдесят франкiв; годинник вибив сьому; всi стали розходитися.

Арну попросив Пеллерена залишитись, а сам тим часом повiв мадмуазель Ватназ до туалетноi кiмнати.

Фредерiк не чув iхнiх слiв: говорили вони пошепки.

Та раптом жiночий голос вихопився гучнiше:

– Вже пiвроку, як справу зроблено, а я все чекаю!

Залягла тривала тиша; мадмуазель Ватназ показалася знову. Арну пообiцяв iй щось.

– Ну-ну! Тодi побачимо, – сказав вiн.

– Бувайте, щасливий чоловiче! – сказала вона, виходячи.

Арну швидко вернувся в ту саму кiмнату, нафабрив вуса, поправив шлейки, щоб пiдтягнути штрипки, i, миючи руки, сказав:

– Менi потрiбнi два панно над дверима, по двiстi п'ятдесят штука, в жанрi Буше[16 - Буше Франсуа (1703—1770) – вiдомий французький живописець i гравер.

Вiддавав перевагу сюжетам з античноi мiфологii, яким неодмiнно надавав еротичного забарвлення в манерi рококо.]. Можна сподiватися?

– Домовилися, – сказав, червонiючи, художник.

– Ну й гаразд. І не забувайте моеi дружини!

Фредерiк провiв Пеллерена в самий кiнець передмiстя Пуассоньер i попросив дозволу iнколи навiдувати його; згоду люб'язно було дано.