Виховання почуттів

Докоряли «переповненням дрiбницями», «жанровою невизначенiстю». Особливо ущипливим був талановитий, але недобрий i несправедливий, пристрасний у своiх судженнях Барбе д'Оревiллi: «Це тiльки два томи, – насмiшкувато пише вiн, – але iх могло б бути й десять, бо вульгарнi й дурнуватi пригоди Фредерiка Моро можна продовжувати безкiнечно».

Та «дрiбниць» i «жанровоi невизначеностi» у Флобера не було. Було намагання передати життеву конкретику, прозу буття, крiзь яку так нелегко пробитися до «сантиментальностi», до лiричного струмочка молодих надiй, поезii молодих сподiвань, планiв, до поезii не спотвореного пошлiстю, бездуховною прагматикою життя.

Гi де Мопассан в однiй iз своiх статей, присвячених авторовi «Виховання почуттiв», пише, що роман Флобера – це «досконало виконана картина того, що коiться кожного дня, точний запис життя». Водночас Мопассан акцентуе «жагу лiризму», «владний вплив романтизму» протягом усього життя письменника, який так старанно, так чесно i мужньо вивчав неприкрашену дiйснiсть. Цей сплав об'ективного «запису життя» i романтичноi рефлексii визначили iндивiдуальний стиль майстра. Флоберовi вдалось синтезувати романтичне й антиромантичне, поезiю й прозу, полiтику i приватне життя. За словами Андре Моруа, у «Вихованнi почуттiв» Флобер поеднуе в собi й учня Гюго, i наставника Мопассана. Це зумовило тип флоберiвського героя. У ньому легко розпiзнати риси його романтичних попередникiв – здатнiсть до високого кохання, вiрноi дружби. Його перший портрет у книзi – «молода людина рокiв вiсiмнадцяти», «з довгим волоссям», яка «нерухомо стоiть бiля штурвалу», «з альбомом пiд пахвою» – доносить знайому естетику молодостi, артистизму, самотностi, блукань. Та романтизм уже помiтно розбавлений – перш за все, бальзакiвського-флоберiвською темою грошей, якi у випадку Фредерiка Моро визначають не тiльки його самовiдчуття, але й мiсце його проживання. Романтична любов до панi Арну зрештою не завадить йому приеднатися до череди коханцiв куртизанки Рози Брон, примiрюватись до вигiдного шлюбу з багатою нареченою Луiзою Рокка або з удовою панi Дамбрез, позбавившись вiд лiтературних претензiй, спокушатися привiлеями полiтичноi чи будь-якоi iншоi кар'ери. Виховання почуттiв мае чiткий вектор та алгоритм. Його, виховання, незламний хiд демонструеться багато разiв.