Нотатки Мальте Лаурідса Бріге (збірник)

Борис написав лист Райнеру: «Великий обожнений поете! Я не знаю, де закiнчився б цей лист i чим би вiн вiдрiзнявся вiд життя, якби дозволив я заговорити на повний голос почуттям любовi, здивування та вдячностi, якi вiдчуваю ось уже двадцять рокiв. Я завдячую Вам основними рисами моеi вдачi, всiм складом духовного життя. Вони створенi Вами. Досi я був Вам безмежно вдячний за широкi, нескiнченнi та бездоннi благодiяння Вашоi поезii. Тепер я дякую Вам за раптове i зосереджене, добродiйне втручання в мою долю, що позначилося в такому винятковому виявi».

Далi, в тому ж листi, вiн розповiдае про Цветаеву – така була його особливiсть: якщо вiн чимось жив, то нi про що iнше нi з ким говорити не мiг. У першому листi до Рiльке вiн говорить про Цветаеву бiльше, нiж про себе: «Я уявляю собi, чим була б для неi книга з Вашим написом, можливо, «Дуiнськi елегii», вiдомi менi лише з чуток. Дозвольте менi вважати Вашою вiдповiддю виконання мого прохання вiдносно Цветаевоi».[19 - Рiльке був зворушений. Вiн негайно написав Цветаевiй: «Дорога поетесо, зараз я одержав листа вiд Бориса Пастернака, який безмiрно потряс мене, переповнений радiстю й найбурхливiшими виявами почуттiв. Хвилювання й подяка – все те, що сколихнуло в менi його послання, – мають iти вiд мене (так я зрозумiв iз його рядкiв) спочатку до Вас, а потiм, через Ваше посередництво, далi – до нього! Двi книги (останне, що я опублiкував), якi вирушають услiд за цим листом, призначено для Вас, Ваша власнiсть. Я такий приголомшений силою i глибиною його слiв, звернених до мене, що сьогоднi не можу бiльше нiчого сказати. Але чому – питаю я себе – чому не довелося менi зустрiтися з Вами, Марино Іванiвно Цветаева. Тепер, пiсля листа Бориса Пастернака, я вiрю, що ця зустрiч принесла б нам обом якнайглибшу сокровенну радiсть. Чи вдасться нам коли-небудь це виправити?!» Рiльке вiдправив Цветаевiй своi книги вiдразу пiсля одержання листа – i його захоплений тон пояснюеться тим, що й вiн, на жаль, був 1926 року самотнiй (i тяжко хворий – у нього починалося бiлокрiв’я, про що вiн iще не знав); вiн i не здогадувався, що у нього в Росii та в росiйському Парижi такi шанувальники. Вiн вiдправив Цветаевiй «Дуiнськi елегii» та «Сонети до Орфея». На «Дуiнських елегiях» – вiршований iнскрипт. Цветаева негайно вiдповiла: «Ви – втiлена поезiя. Ви – нездоланне завдання для майбутнiх поетiв». Вона хапаеться за можливiсть листування: «Чого я вiд Тебе хочу, Райнере? Нiчого. Всього.