Нотатки Мальте Лаурідса Бріге (збірник)

Неймовiрна духовна краiна з року в рiк завдяки йому розсувала зсередини своi кордони, допоки не затягла його всього у своi глибини. Це i тiльки це присутне у його книгах, як i лише це можна було прочитати на його обличчi».

У заповiтi поет попрохав поховати його бiля церкви в Раронi. Сам точно позначив мiсце, де хотiв лежати пiсля смертi, – за кiлька крокiв од замку Мюзот. Сам вибрав напис для свого надгробка:

Rose, oh reiner Widerspruch, Lust,

Niemandes Schlaf zu sein unter soviel Lidern.

(Трояндо, о чиста двоякiсть чуттiв, каприз:

бути нiчиiм сном пiд тягарем стiлькох повiк.

)

Пастернака про смерть Рiльке повiдомила Цветаева.[21 - У листi М. Цветаева пише: «Я знаю себе: я б не могла не цiлувати його рук, не могла б не цiлувати iх – навiть при тобi, майже при собi навiть. Я б рвалася й розривалася, розпиналася, Борисе, тому що все-таки ще цей свiт. Борисе! Борисе! Як я знаю той! Зi снiв, iз повiтря снiв, iз звiльненостi, iз нагальностi снiв. Як я не знаю цього, як я не люблю цього, як скривджена в цьому!»]

Лу через пiвроку пiсля смертi Райнера напише свою «Райнер-книгу» – це не стiльки спогади, скiльки спроба ще однiеi розмови вiч-на-вiч, останнього «спiльного перебування».

Вона вкотре перечитуе рядки, якi Рiльке записав у ii щоденник, прощаючись iз нею в Геттiнгенi перед початком вiйни:

Треба померти, бо ii знаю…

Померти вiд невимовного цвiтiння усмiшки.

Померти вiд ii легких рук.

Померти перед Жiнкою.

По смертi поета його пам'ятi присвячено невелику поему М.

Цветаевоi «Новогоднее» («Новорiчне») (1927).

Публiкуючи 1931 р. свою «Охранную грамоту» («Охоронну грамоту»), Б. Пастернак також присвятить книгу пам'ятi Рiльке. Йому ж належать i переклади деяких творiв Райнера.

Іще вiдомо, що на честь P. M. Рiльке астрономи назвали кратер на Меркурii.

Нiдерландський iсторик Й. Хейзiнга в пiзнiй працi «У тiнi завтрашнього дня» (1935) так охарактеризував те, що бачив у сучаснiй поезii: «Поезiя втiкае вiд розуму.

В нашi днi Рiльке чи П. Валерi значно менш доступнi для людей, нечулих до поезii, нiж Гете чи Байрон для своiх сучасникiв».

Свого часу видатний нiмецький фiлософ i вчений М. Гайдеггер, осмислюючи творчiсть Ф. Гельдерлiна[22 - Фрiдрiх Гельдерлiн (1770—1843) – нiмецький поет, один iз предтеч романтизму. Йому належать слова: «Нехай не виправдовуе себе нiхто тим, що його загубив свiт! Людина сама губить себе! В будь-якому разi!»] та P. M.