Мартін Іден

РОЗДІЛ IX

Повернувшись з плавання, Мартiн Іден поспiшив до Калiфорнii, гнаний любовною тугою. Коли в нього вийшли всi грошi, вiн найнявся на судно, що iхало шукати скарби; але через вiсiм мiсяцiв марних шукань Соломоновi острови були свiдками розпаду експедицii. З матросами розплатилися в Австралii, i Мартiн одразу ж перейшов на пароплав, що прямував до Сан-Франциско. За цi вiсiм мiсяцiв вiн не тiльки заробив досить грошей, щоб кiлька тижнiв прожити на суходолi, але встиг ще багато прочитати й вивчити.

У Мартiна був допитливий розум, одначе, крiм здiбностей до науки, його ще спонукала невгамовна натура й любов до Рут. Граматику, яку Іден узяв iз собою, вiн перечитав кiлька разiв, аж поки його свiжий розум цiлком опанував ii. Тепер вiн помiчав, як неправильно говорять його товаришi матроси, i набув звичку виправляти про себе iхнi помилки. Вiн дуже зрадiв, коли завважив, що вухо в нього стало чутливе i взагалi розвинулося чуття мови. Усякi неправильностi рiзали йому слух, хоч не раз, через брак практики, зривалися з уст i в нього.

Покiнчивши з граматикою, Мартiн узявся до словника i щодня вивчав по двадцять нових слiв. Це було нелегке завдання, i, стоячи коло стерна чи на вахтi, вiн без кiнця повторював вивченi слова та iх значення, стомлюючи свiй мозок до повноi виснаги. Вiн затято втовкмачував собi найважчi вислови, щоб призвичаiти свiй язик до мови Рут, повторював iх тисячi разiв, i одного дня був дуже здивований, помiтивши, що почав говорити по-англiйському чистiше й правильнiше, анiж офiцери й тi добродii, що фiнансували експедицiю.

Капiтана-норвежця з риб’ячими очима примхлива доля зробила власником повноi збiрки творiв Шекспiра, якого вiн нiколи не читав, i Мартiн, узявшись прати йому бiлизну, дiстав дозвiл користуватися прецiнними книжками. Окремi уривки п’ес, якi йому особливо подобались, мимоволi вкарбувалися в пам’ять, i деякий час увесь свiт бачився йому у формах i образах Єлизаветинського театру, юнак навiть думати почав бiлими вiршами.

Вiсiм мiсяцiв проминуло не марно, бо за цей час Мартiн не тiльки навчився правильно говорити, поважно мислити, але й краще пiзнав самого себе. Вiн смиренно визнавав свое неуцтво, але водночас вiдчував у собi великi сили.