Мартін Іден

Потiм пронiс велосипед вузенькими сходами, що, мов пожежна драбина, тулилися до задньоi стiни будинку, i, коли вiдсунув лiжко на середину кiмнати, побачив, що в його комiрчинi стане ще мiсця тiльки на нього й велосипеда.

У недiлю Мартiн мав намiр готуватися до iспитiв, але нарис про ловлю перлiв так захопив його, що вiн провiв цiлий день у гарячковiй працi, вiдтворюючи ту красу й романтику, якi буяли в ньому. Те, що й у цьому недiльному номерi «Оглядача» не було його нарису про шукачiв скарбiв, не зiпсувало йому настрою.

Вiн витав так високо, що навiть не чув, як його двiчi кликали iсти. Так i пiшов, не покуштувавши недiльного обiду, яким мiстер Хiгiнботем незмiнно прикрашав свiй стiл. Для мiстера Хiгiнботема такi обiди були доказом його життевого успiху та процвiтання, i вiн супроводив iх коротенькими заяложеними проповiдями про американськi звичаi, якi всякому, хто не боiться працi, дають змогу вийти в люди. І при цьому нiколи не забував нагадати, що сам вiн iз крамарчука став власником крамницi.

У понедiлок вранцi Мартiн, зiтхнувши, глянув на незакiнчену «Ловлю перлiв» i поiхав до Окленда в школу.

Коли через кiлька днiв вiн пiшов довiдатися про наслiдки iспитiв, йому сказали, що вiн нiчого не склав, крiм граматики.

– Граматику ви опанували чудово, – мовив професор Гiлтон, дивлячись на нього крiзь великi окуляри, – але з iнших предметiв нiчого не знаете, абсолютно нiчого. Що ж до iсторii Сполучених Штатiв, то тут ваша безграмотнiсть жахлива, – iншого слова не пiдбереш, – просто жахлива.

Я порадив би вам…

Професор Гiлтон замовк i глянув на Мартiна неприязно й байдуже, як на одну з своiх пробiрок. Вiн викладав фiзику в школi, мав велику родину, мiзерну платню i певний запас знань, затовчених напам’ять.

– Так, сер, – покiрно озвався Мартiн, якому хотiлося, щоб замiсть професора перед ним опинився його знайомий бiблiотекар.

– Я порадив би вам ще рокiв зо два повчитися у початковiй школi. На все добре!

Мартiн не дуже був пригнiчений своiм провалом i здивувався, побачивши, як засмутилася Рут, коли вiн розповiв iй про пораду професора Гiлтона.

Їi розчарування було таке явне, що йому теж стало жаль, але не так самого себе, як ii.

– Бачите, я казала правду, – промовила вона. – Ви знаете далеко бiльше, нiж учнi, що вступають до середньоi школи, а от iспитiв не склали. Це тому, що знання у вас непослiдовнi й поверховi. Вам потрiбна систематична освiта, а ii можуть дати тiльки досвiдченi викладачi. Вам треба як слiд пiдготуватися.