Легенди і міфи Стародавньої Греції

Довго сумний стояв Аполлон перед лавром i, нарештi, промовив:

– Нехай же вiнок тiльки з твоеi зеленi прикрашае мою голову, нехай вiднинi прикрашатимеш ти своiм листям i мою кiфару, i мiй сагайдак! Хай нiколи не в’яне, лавре, твоя зелень! Стiй же вiчно зеленим!

А лавр тихо шелестiв у вiдповiдь Аполлону своiми густими вiтами i, немовби на знак згоди, схилив свое зелене верхiв’я.

Аполлон в Адмета

Аполлон повинен був очиститись вiд грiха пролитоi кровi Пiфона. Адже i сам вiн очищае людей, якi вчинили вбивство.

Пiшов вiн, за присудом Зевса, у Фессалiю[26 - Край на сходi Пiвнiчноi Грецii.] до прекрасного i благородного царя Адмета. Там пас вiн стада царя i цiею службою спокутував свiй грiх. Коли Аполлон грав на пасовищi на очеретянiй флейтi або на золотiй кiфарi, дикi звiрi виходили з лiсових хащ, зачарованi його грою. Пантери i лютi леви мирно ходили серед стад. Оленi й сарни збiгалися на звуки флейти. Мир i радiсть панували навкруги. Благоденство вселилось у дiм Адмета; нi в кого не було таких плодiв, його конi й стада були найкращими на всю Фессалiю. Все це дав йому золотокудрий бог. Аполлон допомiг Адметовi дiстати руку дочки царя Іолка Пелiя, Алкести. Батько обiцяв вiддати ii за дружину лише тому, хто спроможеться запрягти в свою колiсницю лева i ведмедя. Тодi Аполлон надiлив твого улюбленця Адмета непереможною силою, i той виконав це завдання Пелiя. Аполлон служив в Адмета вiсiм рокiв i, вiдбувши строк своеi спокутоi служби, повернувся в Дельфи.

Весну i лiто живе Аполлон у Дельфах.

Коли ж настае осiнь, в’януть квiти i листя на деревах жовкне, коли наближаеться вже холодна зима, яка вкривае снiгом вершину Парнасу, тодi Аполлон на своiй колiсницi, запряженiй бiлоснiжними лебедями, лине до краiни гiпербореiв, де не бувае зими, до краiни вiчноi весни. Там живе вiн цiлу зиму. Коли ж знову зазеленiе все у Дельфах, коли пiд живлющим подихом весни розпукаються квiти i рiзнобарвним килимом укриють долину Крiси, повертаеться на лебедях своiх золотокудрий Аполлон у Дельфи провiщати людям волю громовержця Зевса. Тодi в Дельфах святкують повернення бога-провiсника Аполлона з краiни гiпербореiв. Усю весну i лiто живе вiн у Дельфах, вiдвiдуе вiн i батькiвщину свою Делос, де вiн мае теж розкiшне святилище.

Аполлон i музи

Весною i влiтку на схилах лiсистого Гелiкону, там, де таемничо дзюрчать священнi води джерела Гiппокрени, i на високому Парнасi, бiля чистих вод Кастальського джерела, Аполлон водить танки з десятьма музами.