Легенди і міфи Стародавньої Греції

Веселий смiх, крики, гавкiт зграi собак далеко розлягаються в горах, i вiдповiдае iм гучно гiрська луна. Коли ж стомиться богиня на полюваннi, то поспiшае вона з нiмфами в священнi Дельфи, до улюбленого брата, стрiловержця Аполлона. Там вiдпочивае вона. Пiд божественнi звуки золотоi кiфари Аполлона водить вона танки з музами i нiмфами. Попереду всiх iде в танку Артемiда, струнка, прекрасна; вона прекраснiша вiд усiх нiмф i муз i вища вiд них на цiлу голову. Любить вiдпочивати Артемiда i в повитих зеленню гротах, де вiе прохолодою, вдалинi вiд очей смертних.

Горе тому, хто порушуе спокiй ii. Так загинув i юний Актеон, син Автоноi, дочки фiванського царя Кадма.

Актеон

Викладено за поемою Овiдiя «Метаморфози».

Одного разу полював Актеон зi своiми товаришами в лiсах Кiферону. Настав жаркий пiвдень. Стомленi мисливцi розташувалися на вiдпочинок в затiнку густого лiсу, а юний Актеон, вiддiлившись вiд них, пiшов шукати прохолоди в долинах Кiферону. Вийшов вiн на зелену квiтучу долину Гаргафiю[32 - Долина в Беотii з однойменним джерелом, вiд якого через усю долину протiкав струмок.

], присвячену богинi Артемiдi. Буйно розрослись у долинi платани, мирти та смереки, як темнi стрiли, височiли на нiй стрункi кипариси, а зелена трава ряснiла квiтами. Прозорий струмок дзюрчав у долинi. Всюди панувала тиша, спокiй i прохолода. В крутому схилi гори побачив Актеон чудовий грот, увесь повитий зеленню. Вiн пiшов до цього грота, не знаючи, що в гротi часто вiдпочивае Зевсова дочка Артемiда.

Коли Актеон пiдiйшов до грота, туди щойно ввiйшла Артемiда. Вона вiддала лук i стрiли однiй з нiмф i готувалася до купання. Нiмфи зняли з богинi сандалi, волосся зав’язали вузлом i вже хотiли йти до струмка набрати холодноi води, як бiля входу в грот показався Актеон. Голосно скрикнули нiмфи, побачивши Актеона, що входив. Вони оточили Артемiду, вони хочуть сховати ii вiд очей смертного. Подiбно до того як пурпуровим вогнем запалюють хмари променi сонця, що сходить, так зашарiлося краскою гнiву обличчя богинi, гнiвом блиснули ii очi i ще прекраснiша стала вона у своему гнiвi.

Розгнiвалась на те Артемiда, що Актеон порушив ii спокiй. В гнiвi Артемiда перетворила нещасного Актеона у стрункого оленя.

Гiллястi роги виросли на головi Актеона. Ноги i руки обернулися в ноги оленя. Витяглася його шия, загострились вуха, плямиста шерсть покрила все тiло. Лякливий олень кинувся швидко втiкати. Побачив Актеон свое вiдображення в струмку.