Легенди і міфи Стародавньої Греції

Все вище пiдiймаеться колiсниця Гелiоса. В осяйному вiнцi i в довгих блискучих шатах iде вiн по небу i лле свое живлюще промiння на землю, дае iй свiтло, тепло i життя.

Закiнчивши свiй денний путь, бог сонця спускаеться до священних вод Океану. Там чекае його золотий човен, в якому вiн пливе назад на схiд, в краiну сонця, де стоiть його чудовий палац. Бог сонця вночi там вiдпочивае, щоб другого дня зiйти в тому ж сяйвi.

Фаетон

Викладено за поемою Овiдiя «Метаморфози».

Тiльки раз порушений був заведений у свiтi лад, i не виiжджав бог сонця на небо, щоб свiтити людям.

Це сталося так. Був син у Сонця-Гелiоса вiд Клiмени, дочки морськоi богинi Фетiди, iм’я йому було Фаетон. Одного разу родич Фаетона, син громовержця Зевса Епаф, глузуючи з нього, сказав:

– Не вiрю я, що ти – син свiтлосяйного Гелiоса. Мати твоя говорить неправду. Ти – син простого смертного.

Розгнiвався Фаетон, зашарiлося вiд сорому його обличчя; вiн побiг до матерi, кинувся до неi на груди i зi сльозами скаржився на образу.

Але мати його, простягаючи руки до променистого сонця, вигукнула:

– О сину! Присягаюсь тобi Гелiосом, який нас бачить i чуе, якого i ти сам зараз бачиш, що вiн – твiй батько! Нехай позбавить вiн мене свого свiтла, якщо я говорю неправду. Пiди сам до нього, палац його недалеко вiд нас. Вiн пiдтвердить тобi моi слова.

Фаетон зараз же вiдправився до свого батька Гелiоса. Швидко дiйшов вiн до палацу Гелiоса, що сяяв золотом, срiблом i дорогоцiнним камiнням. Увесь палац нiбито iскрився всiма барвами райдуги, так чудово оздобив його сам бог Гефест.

Фаетон увiйшов до палацу i побачив там Гелiоса, який сидiв у пурпурних шатах на тронi. Але Фаетон не мiг наблизитися до свiтлосяйного бога, його очi – очi смертного – не зносили сяйва, що виходило вiд вiнця Гелiоса. Бог сонця побачив Фаетона i спитав його:

– Що привело тебе до мене в палац, сину мiй?

– О, свiтло всього свiту, о, батьку Гелiос! Тiльки чи смiю я називати тебе батьком? – вигукнув Фаетон. – Дай менi доказ того, що ти – мiй батько.

Благаю тебе, розвiй мiй сумнiв.

Гелiос зняв свiтлосяйний вiнок, покликав до себе Фаетона, обiйняв його i сказав:

– Так, ти – мiй син; правду сказала тобi мати твоя, Клiмена. А щоб ти не мав сумнiву бiльш, проси в мене, що хочеш, i присягаюсь водами священноi рiки Стiксу, я виконаю твое прохання.

Ледве сказав це Гелiос, як Фаетон став просити дозволити йому поiхати по небу, замiсть самого Гелiоса, в його золотiй колiсницi.