Легенди і міфи Стародавньої Греції

Персей не захотiв правити в Аргосi, царствi вбитого ним Акрiсiя; вiн пiшов у Тiринф[87 - Одне з найдавнiших мiст Грецii, знаходилось в Арголiдi.] i царював там багато рокiв. Аргос же Персей вiддав у володiння своему родичевi Мегапенту.

Сiзiф

Викладено за поемами «Ілiада» Гомера i «Героiнi» Овiдiя.

Сiзiф, син бога повелителя всiх вiтрiв Еола, був засновником мiста Коринфа, який за найдавнiших часiв звався Ефiрою.

Нiхто в усiй Грецii не мiг зрiвнятися пiдступнiстю, хитрiстю i спритнiстю розуму з Сiзiфом.

Сiзiф, завдяки своiй хитростi, зiбрав незлiченнi багатства у себе в Коринфi; далеко йшла слава про його скарби.

Коли прийшов до нього бог смертi, похмурий Танат, щоб звести його в сумне царство Аiда, то Сiзiф, який уже ранiш вiдчув наближення бога смертi, пiдступно обманув бога Таната i закував його в кайдани. Перестали тодi на землi вмирати люди. Нiде не справлялись бiльше пишнi похорони; перестали приносити й жертви богам пiдземного царства. Порушився на землi лад, заведений Зевсом.

Тодi громовержець Зевс послав до Сiзiфа могутнього бога вiйни Ареса. Вiн звiльнив Таната з кайданiв, а Танат вирвав душу Сiзiфа i вiдвiв ii в царство тiней померлих.

Але й тут зумiв зарадити собi хитрий Сiзiф. Вiн сказав дружинi своiй, щоб вона не ховала його тiла i не приносила жертви пiдземним богам. Послухалась чоловiка дружина Сiзiфа. Аiд i Персефона довго чекали похоронних жертв. Усе нема iх! Нарештi наблизився до трону Аiда Сiзiф i сказав володаревi царства померлих, Аiду:

– О, володарю душ померлих, великий Аiде, рiвний могутнiстю Зевсовi, вiдпусти мене на свiтлу землю.

Я звелю дружинi моiй принести тобi багатi жертви i повернусь назад у царство тiней.

Так обманув Сiзiф владику Аiда, i той вiдпустив його на землю. Сiзiф не повернувся, звичайно, в царство Аiда. Вiн залишився в пишному палацi своему i весело бенкетував, радiючи, що один з усiх смертних зумiв вернутися з похмурого царства тiней.

Розгнiвався Аiд, знову послав вiн Таната по душу Сiзiфа.

З’явився Танат до палацу найхитрiшого з смертних i застав його за розкiшним бенкетом. Вирвав душу Сiзiфову богам i людям ненависний бог смертi; назавжди вiдлетiла тепер душа Сiзiфа в царство тiней.

Тяжку кару вiдбувае Сiзiф у загробному життi за всю пiдступнiсть, за всi обмани, якi вчинив вiн на землi. Його засуджено викочувати на високу, круту гору величезний камiнь. Напружуючи всi сили, працюе Сiзiф. Пiт заливае йому очi вiд тяжкоi працi.