Легенди і міфи Стародавньої Греції

З того часу зазнавали незчисленних бiд нащадки Пелопса, своiми злочинами вони накликали на себе кару богiв.

Європа[98 - Мiф про викрадення Європи Зевсом розповiдае про викрадення нареченоi. Обернення ж Зевса на бика – пережиток тотемiзму.]

Викладено за поемою Мосха «Ідилii».

У царя багатого фiнiкiйського мiста Сiдона, Агенора, було три сини i дочка, прекрасна, як безсмертна богиня. Звали цю юну красуню Європа. Приснився раз сон дочцi Агенора. Вона побачила, як Азiя i той материк, що вiддiлений вiд Азii морем, в образi двох жiнок боролися за неi.

Кожна жiнка хотiла володiти Європою. Переможена була Азiя, i iй, що виховала й вигодувала Європу, довелося поступитися нею другiй. В страху Європа прокинулась, не могла вона збагнути значення цього сну. Смиренно почала благати юна дочка Агенора, щоб вiдвернули вiд неi боги нещастя, якщо сон загрожуе ним. Потiм, одягнувшись у пурпурний одяг, затканий золотом, пiшла вона зi своiми подругами на зеленi, вкритi квiтами луки, до берега моря. Там, граючись, збирали сiдонськi дiви квiти в своi золотi кошики. Вони збирали пахучi, бiлоснiжнi нарциси, барвистi крокуси, фiалки й лiлii. Сама ж дочка Агенора, сяючи красою своею серед подруг, нiби Афродiта, оточена харитами, збирала у свiй золотий кошичок самi лише червонi троянди. Набравши квiтiв, дiви почали з смiхом водити веселий танок. Їх молодi голоси далеко лунали по квiтучих луках i по блакитному морю, заглушаючи його тихий лагiдний плескiт.

Недовго довелося втiшатись прекраснiй Європi безтурботним життям.

Побачив ii син Крона, могутнiй хмарогонець Зевс, i вирiшив викрасти. Щоб не злякати своею появою юноi Європи, вiн обернувся на чудесного бика. Вся шерсть бика-Зевса виблискувала, як золото, тiльки на лобi в нього свiтилась, немов сяйво мiсяця, срiбна пляма, золотi роги бика були вигнутi, неначе мiсяць-молодик, коли вперше бачиш його в промiннi пурпурного заходу. Чудовий бик з’явився на галявинi i легкою ходою, ледве торкаючись трави, пiдiйшов до дiв. Сiдонськi дiви не злякалися його, вони оточили чудесну тварину i пестливо гладили ii. Бик пiдiйшов до Європи, вiн лизав iй руки i лащився до неi. Дихання бика пахло амброзiею, все повiтря було напоене цими пахощами. Європа гладила бика своею нiжною рукою по золотiй шерстi, обiймала його голову i цiлувала. Бик лiг бiля нiг прекрасноi дiви, вiн нiби просив ii сiсти на нього.

Смiючись, сiла Європа на широку спину бика. Хотiли й iншi дiвчата сiсти з нею поруч. Раптом бик скочив i швидко помчав до моря.