Легенди і міфи Стародавньої Греції

Ірiда i харити прибрали Геру в розкiшнi шати, i вона сяяла своею юною величною красою серед сонму богiв Олiмпу, сидячи на золотому тронi поруч з великим царем богiв i людей Зевсом. Усi боги пiдносили дари володарцi Герi, а богиня Земля-Гея виростила з надр своiх у подарунок Герi чудову яблуню з золотими плодами. Все в природi славило царицю Геру i царя Зевса.

Гера царюе на високому Олiмпi. Пануе вона, як i чоловiк ii Зевс, над громами й блискавками, за словом ii темнi дощовi хмари вкривають небо, помахом руки здiймае вона грiзнi бурi.

Прекрасна велика Гера, волоока, лiлейнорука, з-пiд вiнця ii спадають хвилею чудовi кучерi, владою i спокiйною величчю горять ii очi. Боги шанують Геру, шануе ii i чоловiк, хмарогонець Зевс, i часто радиться з нею. Але нерiдкi i сварки мiж Зевсом i Герою. Часто заперечуе Гера Зевсовi i сперечаеться з ним на радах богiв. Тодi гнiваеться громовержець i погрожуе своiй дружинi карами. Замовкае тодi Гера i стримуе гнiв. Вона пам’ятае, як катував ii Зевс, як скував золотими ланцюгами i повiсив мiж небом i землею, прив’язавши до ii нiг два важких ковадла.

Могутня Гера, немае богинi, рiвноi iй владою. Велична, у довгих розкiшних шатах, витканих самою Афiною, в колiсницi, запряженiй двома безсмертними кiньми, з’iжджае вона з Олiмпу. Вся iз срiбла колiсниця, з чистого золота колеса, а спицi iх виблискують мiддю. Чудовi пахощi сповнюють землю там, де проiжджае Гера. Все живе схиляеться перед нею, великою царицею Олiмпу.

Io

Викладено за поемою Овiдiя «Метаморфози».

Часто зазнае образ Гера вiд чоловiка свого Зевса. Так було, коли Зевс покохав прекрасну Іо i, щоб сховати ii вiд дружини своеi Гери, обернув у корову. Але цим громовержець не врятував Іо. Гера побачила бiлоснiжну корову Іо i зажадала в Зевса, щоб вiн подарував ii iй. Зевс не мiг вiдмовити в цьому Герi. Гера ж, заволодiвши Іо, вiддала ii пiд охорону стоокому Аргусу[21 - Стоокий Аргус – уособлення зоряного неба.]. Страждала нещасна Іо, нiкому не могла вона розповiсти про своi страждання; обернена в корову, вона була позбавлена мови.

Швидко примчав Гермес на вершину тiеi гори, де стерiг стоокий сторож Іо. Вiн приспав своiми розмовами Аргуса. Як тiльки склепились його сто очей, вихопив Гермес свiй зiгнутий меч i одним ударом вiдтяв Аргусу голову. Іо була визволена.