Легенди і міфи Стародавньої Греції

Юнi, прекраснi музи, дочки Зевса i Мнемосiни[27 - Богиня пам’ятi.], – повсякчаснi супутницi Аполлона. Вiн керуе хором муз i супроводить iх спiв грою на своiй золотiй кiфарi. Величаво йде Аполлон попереду хору муз, увiнчаний лавровим вiнком, за ним iдуть усi дев’ять муз: Каллiопа – муза епiчноi поезii, Евтерпа – муза лiрики, Ерато – муза пiсень про кохання, Мельпомена – муза трагедii, Талiя – муза комедii, Терпсiхора – муза танцiв, Клiо – муза iсторii, Уранiя – муза астрономii i Полiгiмнiя – муза священних гiмнiв. Урочисто гримить iх хор, i вся природа, немов зачарована, слухае iх божественний спiв.

Коли ж Аполлон у супроводi муз появляеться в сонмi богiв на свiтлому Олiмпi i лунають звуки його кiфари i спiв муз, тодi все замовкае на Олiмпi. Забувае Арес про гук кривавих битв, не блискае блискавка в руках хмарогонця Зевса, боги забувають чвари, мир i тиша настають на Олiмпi. Навiть орел Зевса опускае своi могутнi крила i заплющуе своi зiркi очi, не чути його грiзного клекоту, вiн тихо дрiмае на жезлi Зевса.

У повнiй тишi урочисто бринять струни кiфари Аполлона. Коли ж Аполлон весело вдаряе по золотих струнах кiфари, тодi радiсний сяючий танок рухаеться в бенкетному залi богiв. Музи, харити, вiчно юна Афродiта, Арес з Гермесом – усi беруть участь у веселому танку, а попереду всiх iде велична дiва, сестра Аполлона, прекрасна Артемiда. Залитi потоками золотого свiтла, танцюють юнi боги пiд звуки кiфари Аполлона.

Сини Алоея

Грiзний далекоразячий Аполлон у своему гнiвi, i не знають тодi пощади його золотi стрiли.

Багатьох уразили вони. Вiд них загинули гордi своею силою сини Алоея, От i Ефiальт, якi не хотiли нiкому коритись. Уже в ранньому дитинствi славилися вони своiм величезним зростом, своею силою i хоробрiстю, що не знала перепон. Бувши ще юнаками, От i Ефiальт почали погрожувати богам-олiмпiйцям.

– О, дайте нам тiльки змужнiти, дайте тiльки дiйти повноi мiри нашоi надприродноi сили. Ми згромадимо тодi одну на одну гори Олiмп, Пелiон i Оссу[28 - Найвищi гори в Грецii, на узбережжi Егейського моря, у Фессалii.

] i зiйдемо по них на небо. Ми викрадемо тодi у вас, олiмпiйцi, Геру i Артемiду.

Так, як колись титани, погрожували олiмпiйцям непокiрнi сини Алоея. Вони здiйснили б свою погрозу. Адже скували вони ланцюгами грiзного бога вiйни Ареса; повних тридцять мiсяцiв мучився вiн у мiднiй в’язницi. Довго б ще мучився ненаситний битвами Арес у полонi, коли б не викрав його, знесиленого, спритний Гермес. Могутнi були От i Ефiальт.