Консуело

Роман «Консуело» поеднуе можливостi i прикмети рiзних жанрiв. «Роман дороги» законно вписуеться в синтез соцiально-психологiчного, iсторичного, авантюрного жанру – i не тiльки тому, що подii вiдбуваються у XVIII сторiччi. «Роман дороги» програмуе тему пiзнання життя та самопiзнання й самовиховання. «Роман художника» невiддiлимий вiд проблем народження й самореалiзацii творця. Тут багато й вiд авантюрного роману з його ризикованими пригодами. Не вiдмовляеться Ж. Санд й вiд роману нравiв з його скрупульозною конкретикою життевих обставин, ситуацiй.

Але перш за все соцiальнiсть i психологiзм обумовлюють цiлiснiсть i еднiсть художньоi картини. Потужна лiрична стихiя супроводжуе оповiдання про талановиту дiвчину з народу, багатоаспектно вiдображену: в коханнi, у творчiй самореалiзацii, спiлкуваннi з сильними свiту цього, з обездоленими. Консуело для автора – iдеал митця, бо обдарованiсть в неi невiд'емна вiд шляхетноi демократичностi, вiдданостi мистецтву, гуманностi.

Другий головний герой дилогii Альберт Рудольштадт iдейно пов'язаний з великим i трагiчним минулим Чехii – Гуситськими вiйнами, з iсторичними постатями Яна Гуса i Яна Жижки.

В другiй частинi дилогii Альберт буде пов'язаний з таемним «Товариством невидимих», члени якого борються за соцiальне перебудування суспiльства, спираючись на iдеi Гуса, Жижки, таборитiв. Ця iдеологiя синонiмiчна лозунгам французькоi революцii: «свобода, рiвнiсть, братство».

Рiзнi за стилем романи дилогii единi в ствердженнi цих iдей.

Подii 1848 року позбавили Жорж Санд iлюзiй скорого втiлення лозунгiв у життя. Утопiчний соцiалiзм пiсля революцii залишився химерою.

В повiстi «Маленька Фадетта» Ж. Санд передасть свое вiдчуття через дiалоги двох друзiв:

«– А проте природа не змiнилась. Нiч, як завжди, чиста; зiрки блищать, як завжди; дикий чебрець пахне, як завжди.

– Але люди стали гiршими, i ми теж. Добрi стали слабкими, слабкi малодушними, скептики – розпутними, егоiсти – жорстокими.

– А ми, ким ми були i ким стали?

– Ми були сумними, а стали нещасними».

Жорж Санд не зреклась своiх iдеалiв, але iлюзii про братерство буржуа й пролетарiiв пiсля розстрiлу керiвництвом робiтникiв в червнi 1848 року були вбитi.

В 1850—1870 роки вона вже не напише романiв, рiвних за художньою цiннiстю «Індiанi», «Орасу», «Консуело».

Будуть виходити ii лiтературно-критичнi статтi, «сiльськi» повiстi, в яких з великою симпатiею вона створюе образи селян-трудiвникiв.