Консуело

Консуело

Жорж Санд

Всесвiтньо вiдомий роман «Консуело» вважаеться одним з найкращих творiв Жорж Санд (1804—1876). Його головна героiня – молода дiвчина Консуело, для якоi сенс всього життя полягае у тому, щоб спiвати. Крiм музики та спiвiв для неi нiчого не iснуе. Дiя роману вiдбуваеться в серединi XVIII сторiччя. Історичний фон, на якому розгортаються долi головних героiв, це Венецiя з ii музичним життям, Чехiя з героiчним минулим та солдафонська Прусiя. А прототипом Консуело, дiвчини з божественим голосом, послужила всесвiтньо вiдома французька спiвачка Полiна Вiардо, яка довгi роки була музою росiйського письменника І.

С. Тургенева.

Жорж Санд

Консуело

«Великий майстер iдеального…»

«Панi Санд була великим майстром iдеального», – так зовсiм не схильний до пафосу скептик й iронiст Анатоль Франс сказав про автора численних романiв, новел, казок, п'ес, публiцистичних статей, iсторичних нарисiв, мемуарiв.[1 - А. Франс. Жорж Санд и идеализм в искусстве.

 – Собр. соч. в 8 т. – Т. 8. – М., 1960. – С. 81.]

Майстер iдеального в епоху постмодернiзму – чи потрiбний вiн? Чи е в ньому необхiднiсть? У часи вже навiть не фемiнiзму, а постфемiнiзму чи не безнадiйно застарiла письменниця, творчiсть якоi вперто пов'язують з «жiночим питанням», животрепетним два столiття тому? Чи не залишилась вона зi своiми проблемами, думками, тривогами в XIX столiттi? Та й взагалi, чи не вiдiйшов в минуле самий лiтературоцентризм, витiснений телебаченням та Інтернетом?

* * *

XIX столiття – столiття класичноi лiтератури, столiття шедеврiв i генiiв.

Бальзак i Стендаль, Дiккенс i Теккерей, Гофман i Гейне, Байрон i Гюго, Пушкiн, Шевченко, Мiцкевич, Петефi та iн., але i в цьому ряду обраних не загубилось нi iм'я, нi мiсце французькоi письменницi Жорж Санд (1804—1876).

Значущiсть письменницi розумiли колеги-лiтератори – Бальзак, Гюго, Мюссе, Сент-Бев, Флобер, а це ж цвiт Францii! Але ii також знали й цiнували нiмецький поет Гайне, й угорець Петефi, й поляк Мiцкевич, й американець Вiтмен.

Перед нею, називаючи ii «Іоанною д'Арк нашого часу»[2 - В. Г. Белинский. Письмо Бакунину от 7.XI. 1842 г. – ПСС, т. XII. – М., 1956. – С. 115.], схилявся Белiнський. Тургенев у гiркому листi про смерть письменницi пише: «Жорж Санд – одна з наших святих».[3 - И. С. Тургенев. Несколько слов о Жорж Санд. – Соч. в 15 т. – Т. XIII. – М., 1967. – С. 234.]

Чудовi портрети Жорж Санд створив знаменитий Етен Делакруа.