Любий друг (збірник)

Мопассан вважав себе одним iз художникiв, якi повстали проти пишномовностi i штучностi романтизму, реалiстом, причому реалiзм вiн розумiв як неминучу реакцiю проти романтичного духу, проти «солодкуватоi чутливостi, яка замiнюе романтикам розум».

У своiй статтi «За читанням» (1882) Мопассан сформулював думку, яку можна розглядати як своерiдне кредо письменника: «Чи е що-небудь бiльш хвилююче, бiльш приголомшливе, нiж життева правда?». В iншiй статтi («Вечори в Меданi») вiн писав: «едино об’ективними е лише Людська iстота i Життя, i ми повиннi iх розумiти i вiдтворювати як справжнi художники.

Якщо ми не можемо дати iхне точне i водночас художне зображення, значить, у нас бракуе таланту». В другий половинi 70-х рокiв Мопассан зближуеться з письменниками кола Золя. Їх багато що об’еднуе. Мопассан писав, що занадто довго в поезii оспiвувались лише зiрки, дiвчата, весна i квiти, iдеалiзацiя була провiдною рисою лiтератури. Тому потяг натуралiстiв до зображення похмурих, а то й брудних сторiн життя, «покидькiв» е лише природним протестом проти столiтнього засилля iдеалiстичноi школи. Вiн розглядав як цiлком виправдану полемiчну крайнiсть, пристрасть письменникiв, близьких до Золя, до зображення декласованих, суспiльних типiв, як спробу «звiльнитися вiд лiтературних забобонiв» романтики, всiляких заборон i табу на зображення темних моментiв дiйсностi. Мопассан вважав, що Золя вирiзняеться серед iнших письменникiв активнiстю думки, прагненням усього нового, що вiн справжнiй революцiонер у лiтературi. Однак на його думку, натуралiсти, на вiдмiну вiд своiх попередникiв – реалiстiв типу Бальзака або Флобера, намагаються вiдтворити саме життя з допомогою справжнiх фактiв, якi вони збирають всюди, – збирають неймовiрно вперто, – блукаючи, вистежуючи, розшукуючи, з мiшком за плечима, як ганчiрники. Тож-бо iхнi романи часто виявляються лише мозаiкою з фактiв, що сталися в рiзних мiсцях, фактiв, причини яких не схожi, а значення рiзне, що позбавляе роман, де вони зiбранi, правдоподiбностi i тiеi едностi, якоi передусiм повинен прагнути письменник. Дослiдники творчостi Мопассана знаходять помiтнi впливи натуралiзму в першiй збiрцi його новел. Кращi з художнiх надбань цiеi течii автор «Любого друга» використав i в пiзнiших своiх творах.