Любий друг (збірник)

За цей короткий промiжок часу вийшли збiрки «Мiсячне сяйво», «Мiс Гаррiет», «Сестри Рондот», «Івета», «Казки дня i ночi», «Туан», «Добродiй Паран», «Маленька Рок».

Загадом Мопассан написав близько трьохсот новел, об’еднаних у пiвтора десятки збiрок. Три збiрки були виданi пiсля смертi письменника, в них увiйшли тi твори, якi вiн не перевидавав за життя. Мопассан старанно добирав оповiдання до кожноi збiрки. Вiн намагався об’еднати твори, близькi за настроем, але водночас уникнути монотонностi.

Тому в збiрках переважно гумористичних, таких як «Бекасовi казки» або «Сестри Рондолi», ми зустрiчаемо твори драматичного або елегiчного звучання, а серед серйозних i сумних новел таких книжок, як «Мiс Гаррiет» чи «Мiсячне сяйво», е твори з оптимiстичним, свiтлим, а то й жартiвливим настроем. Взагалi домiнанта творчiсть Мопассана розвиваеться вiд життерадiсного до похмурiшого i песимiстичнiшого. Не випадково остання збiрка новел мае промовисту назву «Марна краса». Для такого розвитку були i суспiльнi, i особистi причини.

Вище вже згадувалися провiднi теми творчостi Мопассана взагалi i його новелiстики зокрема. Це теми вiйни, страждань i смертi, якi вона несе людям; життя представникiв рiзних суспiльних класiв i прошаркiв, кохання, щастя чи нещастя в шлюбi, вiрностi i зради, самотностi людини. Темою багатьох новел е доля жiнки в суспiльствi i сiм’i, доля людей, якi опинилися за межами суспiльства, калiк, жебракiв, повiй. Буржуазнi й аристократичнi звичаi в столицi й провiнцii, релiгiя i ii вплив на людей, iсторii священикiв, ескiзи яскравих людських характерiв, психологiчнi феномени i аналiзи хвороi психiки, жартiвливi сценки й анекдоти – все це розмаiття становить те, що ми називаемо новелiстикою Мопассана.

Новели про франко-прусську вiйну, першою серед яких була «Пампушка», лише умовно можна видокремити i об’еднати за цiею единою темою. В «Пампушцi», «Мадемуазель Фiфi», «Старiй Соваж», «Дядьковi Мiлонi» головне – любов до вiтчизни, яка пiдiймае людину, робить ii здатною на мужнiй i благородний вчинок.

У «Двох приятелях», «Причиннiй» – це зображення тупоi жорстокостi ворога, ненависть до вiйни, що вдерлася в життя мирних спокiйних людей i зруйнувала його. Всi цi оповiдання написанi в драматичнiй i швидкiй манерi, хоч i не без iронiчних акцентiв. А в таких новелах, як «Пригоди Вальтера Шнаффса» або «Полоненi», переважае гумор характерiв чи ситуацiй.