Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці

Ми вже бачили, i вiн нас послав до тебе, бо ти собi заслужив велику ласку. А коли нам не вiриш, то вийди надвiр i подивись, як церква освiчена i замкнена.

А коли бiскуп вийшов на веранду i поглянув у той бiк, де церква, то страшно здивувався. Сам собi не вiрив, хоч був чоловiк учений. І зараз повернувся до кiмнати i почав молитися, та й думае: «Я чесно служу на землi, нiкого не ошукав, може, й правда, що послав Бог Миколая по мене».

І збудив жiнку:

– Уставай i молися, бо ми великоi честi заслужили. А я iду, бо мене святий Миколай кличе, а наскiльки, то й не знаю.

І взяв взуття, книгу в руки i пiшов. А коли дiйшов до брами церковноi, то почав на колiнах лiзти аж пiд дверi.

А «святий отець Миколай» i править коло вiвтаря. А коли почув, що вже якась душа пiд дверима е, то пiшов з книгою до дверей, до попа, пiднiс руки вгору i сказав:

– Щасливий ти на землi, але ще щасливiший ти на небi, бо Бог тебе полюбив i послав мене, щоб я тебе забрав iз собою до раю. Ти все добре робив на землi, тiльки едине зле робив: не треба було тобi маетки набувати, нi худоби, нi поля; пан Бог таких людей не визнае.

Отже, ти один тiльки грiх маеш, але все одно Бог тебе любить. Іди додому скоро, а завтра рано склич усiх бiдних до себе i подаруй iм свое майно: худобу, маетки, грошi, бо то все тобi не потрiбне, бо в недiлю рано я прийду назад з неба i заберу тебе до раю.

Так його поблагословив, i бiскуп встав i пiшов додому.

А коли озирнувся на церкву, то вже погашено було, i вiн сам переконався, що то е ява Божа.

Як прийшов до кiмнати, то жiнка вже не спала, вклякла бiля образу й молилася.

– Ну, що чувати? – спитала. – То правда чи неправда?

– Ой, жiнко, маеш грiх, молись, як я дiстануся до раю, то буду просити Бога, хай тебе забере до раю. Ти знаеш, що я говорив iз святим Миколаем? Тiльки страшно ганьбив мене, що ми набули маетки, може, була б i ти пiшла до раю, аби не тi маетки.

І так не спали аж до ранку, тiльки молилися обое. А вранцi зараз закликав тих вартiвникiв, що йому дали знати про явлiння, щоб пiшли в село (вони вже знали, де е бiднi люди) i оголосили iти всiм бiдним до ксьондза, бо дiстануть нагороди вiд нього.

А коли цi бiдаки зайшли, то бiскуп розказав своiм слугам (мав близько п’ятдесяти корiв, ялiвок, коней) кожному бiдняковi дати по штуцi.

Так все роздав i собi не залишив жодноi. Також поле пiдписав бiдним. І так люди забрали все майно у нього. Служницям своiм посплачував i вiдпустив iх зi служби.