Чортів млин: Казки про чортів

Гей, як узялася до роботи ота тьма чортiв!

Кинулися вони на гущавину, висмикували дубиська, як коноплi, й красно складали в купи. Потiм перекопали розчищене мiсце, швидко засадили виноградною лозою i звели винарню, та таку велику, як палац… Тяжко й повiрити, та правду вам кажу, що другого дня рано, на восьму годину, все було готове.

Дiвчина розбудила свого нареченого та й каже йому:

– Ну, виноград е. Тут маеш три тарiлки, зiрви тепер грона трьох сортiв, поклади на тарiлки i понеси Люциферовi.

Вiн тебе спитае, у кого ти вчився так робити, а ти кажи, що такий вродився, i не iж, не пий у Люцифера нiчого!

Наймолодший брат узяв три тарiлки, спустився у винницю, найшов там виноград трьох рiзних сортiв, зiрвав iз кожного по грону, поклав на тарiлки i занiс до Люцифера.

Але тому не дуже подобалося, що легiнь старанно виконав усе, що йому наказував. Правда, не виказував, що сердиться на хлопця, замiсть того дуже припрошував його, аби iв i пив.

Хлопець вiдповiв:

– Дякую за вашу доброту, але я не годен нi iсти, нi пити, бо дуже змучився вночi за роботою.

– Ну, коли не можеш нi iсти, нi пити, то бодай скажи менi, легеню: у кого ти вчився так добре робити?

– А я таким вродився, – сказав йому наймолодший брат.

– Добре, можеш iти геть. А увечерi будь тут – дiстанеш новий наказ!

Легiнь лишив Люцифера i вилiз на скелю, де жила його дiвчина.

А увечерi чортисько наказав:

– До завтрашнього ранку ти маеш збудувати iз патичок мiст на тридцять миль довгий.

По обох боках мосту мусиш посадити всяких порiд дерева, аби вони стояли на п’ять сажнiв одне вiд одного. Кожне дерево мае зацвiсти, а на кожному вершку мае свистати потя[9 - Потя – пташеня.], i кожне потя мае бути рiзне. Як сього не буде, завтра тобi не жити!

Вислухав неборака Люциферiв розказ i дуже зажурився – так зажурився, що й не знав, як вийти iз свiтлицi, не мiг потрапити на дверi. Потому якось iх намацав, вийшов надвiр – i в плач.

Сльози полилися, як дощ. Ой, таку роботу один чоловiк зробити не годен, хоч би зараз ту душу вiддав! Поскаржився нещасник своiй нареченiй, а вона одразу його розвеселила:

– Не журися, солодкий легенику, я тобi поможу, а ти лягай собi та спи.

Вийняла iз пазухи сопiлку, тричi свиснула – i коло неi з’явилося стiльки нечистоi сили, як у хащi листя.

– Яка твоя воля, повелителько? – зазвiдали чорти.