Чортів млин: Казки про чортів

Я ж говорив, що в мене не тяжка робота. Будеш собi в кiмнатi сидiти i, що забагнеш, iсти й пити. Але виходити не смiй; нi митися, нi стригтися, нi голитися тобi не дозволяю. Якщо витримаеш рiк, по твоiй заслузi тобi заплачу. Чи пристаеш?

– Пристаю.

Гайгай замкнув дверi, i хлопець зостався в кiмнатi один.

Так перебув рiк. За той час обрiс, став дуже брудним. З’явився Гайгай.

– Вiрно ти служив. Можемо з тобою i розрахуватися. Але я просив би зостатися ще на один рiк.

– Та добре, зостануся, – погодився хлопець.

Витерпiв i другий рiк. Тодi Гайгай умовив його, щоб побув i третiй.

Так хлопець три роки жив у нечистотi. Зробився з нього здоровий хлопчище, тiльки страшно цуравий[3 - Цуравий – обiдраний.] i такий нечистий, що аж почорнiв.

– Такого слугу, – каже дiдько, – я iще не мав. Тому не хочу тобi заплатити звичайною платою. Маю дяку тебе оженити. Даеш свою згоду?

– Та добре би й се дiло зробити. Лиш хто пiде за мене – такого немитого i оброслого?

– То не твоя жура. Ти вiзьмеш царiвну i станеш багачем.

– Най буде!

Нечистий з радостi аж пiдскочив:

– Но, тодi готуйся. Йдемо сватати.

– Неодягнений, нечистий?

– Так, слухай мене…

Сiли у бричку i рушили в путь. Стали перед високими царськими палатами. Гайгай у срiблi-злотi пiшов до царя. Привiтався й каже:

– У мене е син. Я прийшов за нього сватати царiвну!

А в царя на вiдданнi були аж три доньки.

– Я дуже радий, – сказав сватачевi. – Але таке вже оце дiло, най кожна з дiвчат вiдповiсть: любить чи не любить того легеня.

Цар закликав дочок i розповiв, що прийшов сватач.

– А де молодий? – питають дiвчата.

– Там, у бричцi. Йдiть i подивiться…

Наперед вибiгла старша. Заглянула у бричку, а там сидить хлопчище – страшний, волохатий, одягнений у дрантя.

Вернулася до палацу й каже:

– Я його не хочу.

Побiгла середуща, але i iй не сподобався.

– Но, видиш, – каже цар, – твого сина не хочуть дiвчата.

– А може, ще полюбиться третiй?

– Най iде, погляне, бо я своiх дочок силою не буду вiддавати.

Побiгла й наймолодша. Хлопець сидить у бричцi вже якийсь засмучений. Оглянула його з одного боку, з другого… «Хлопець нiби порядний, тiльки би обчистити!» – подумала про себе. Вернулася до батька i сказала:

– Добрий молодий, менi любиться.

– Но, видиш, – засмiявся до царя Гайгай, – будемо сватами.