Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей

Потопельник виглядае, як звичайний чоловiк, лише чорний, як вуголь, та мае дуже довгий волос.

Потопельники купаються по ночах у тiй водi, в якiй втопилися. Люблять, одначе, зближатися й до людей та робити iм збитки. Потопельник хоче затягнути парубка в воду i втопити; обхоплюе чоловiка водою i везеться на фiрi; не дае рибаковi ловити риби; рибак iз злостi виривае потопельниковi жменю бороди. Потопельник iнодi дае себе зловити замiсть риби, але той перелякуеться, нидiе наслiдком того i вмирае.

Потопельник перевертае човен iз людьми й пускае з водою за те, що один ударив його веслом.

По якимсь часi показуеться на тiм мiсцi весiлля; музика грае, а придани спiвають.

Потопельники можуть показуватися людям у рiзних постатях. Один потопельник плине по водi у виглядi кудлатого хлопа i то так замашисто, що аж вода розскакуеться по берегах. Появляеться також у постатi однорiчноi дитини. Звичайно перемiняеться в коня i ходить по ночах. Як кого перейде i понюхае, той умре.

Потопельникiв не ховають на цвинтарi, бо через те мiг би град повбивати засiви.

Болотяник

Болотяник – близький родич водяника та лiсовика – це «непокiйна» душа, яка мешкае у болотi. Вiн завжди сумний, малорухомий, товстий. В нього немае очей. Його тiло сiрувато-зелене, у багнюцi, дехто каже, що воно волохате. У болотяника довгi руки та хвiст, закручений крючком.

Болотяник хазяйнуе на своiй терiторii – болотi. Як тiльки побачить, що хтось з людей чи тварин до нього наближаеться, вiн починае стогнати та хохотати.

Вiн може заманювати до себе, тодi починае ревiти, як корова, або крякати, як качка. Свою здобич вiн хапае за ноги й тягне униз.

З болотяником краще не жартувати. Вiн вмiе перегукуватися з людьми, вiдповiдаючи iм тим голосом, який почуе. Нiхто не зможе вiдрiзнити, що то не людина, i пiде на допомогу як раз у те мiсце, де ховаеться болотяник, i стане його здобиччю.

Краще у лiсi, де е заболоченi мiсця, не вiдповiдати на незнайомi голоси.

Болотяники гинуть вiд сильних морозiв та спекоти.

Русалки

Русалки – душi тих померлих, чия життева сила не була вичерпана за життя, хто помер «неправильною» смертю. Вони можуть показуватися у виглядi коней, жаб, змiй, птах, але цi перетворення не мають нiчого спiльного зi зворотництвом. У русалок немае подвiйноi природи, це непокiйнi душi померлих, рiзновид мерцiв.

За народними уявленнями, русалки дуже привабливi водянi красунi. Вони живуть на днi рiчки, моря в чудових хрусталевих палатах.